Мати потвор

«Ма́ти потво́р»[1] (фр. La Mère aux monstres) новела французького письменника Гі де Мопассана, видана в 1883 році. Сюжет твору розповідає про жінку, яка заробляє на життя зумисне народжуючи потворних дітей на продаж.

«Мати потвор»
Автор Гі де Мопассан
Назва мовою оригіналу фр. La Mère aux monstres
Країна Франція
Мова французька
Жанр новела
Місце Париж
Укр. видавництво Дніпро
Видавництво газета «Gil Blas»
Видано 12 червня 1883
Перекладач(і) Іван Світличний
Тип носія на папері
Попередній твір Сповідь
Наступний твір Сповідь Теодюля Сабо

Історія

Новелу «Мати потвор» Гі де Мопассан вперше надрукував 12 червня 1883 року в газеті «Gil Blas» під псевдонімом Монфріньоз[2]. Пізніше письменник включив її до складу збірки «Туан». Перший український переклад цього твору належить перу Івана Світличного, він побачив світ у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана, виданому видавництвом «Дніпро»[1].

Сюжет

Друг оповідача запросив того в гості до провінційного містечка. Познайомивши його з усіма історичними пам'ятками, він наостанок згадав про ще одну місцеву дивовижу — мати потвор. Друзі завітали в гості до жінки, яка стала відомою на всю околицю одинадцятьма дітьми-каліками. Жінка завагітніла вперше через позашлюбний зв'язок і, щоби приховати небажану вагітність, туго затягувала корсет. Це спотворило тіло її первістка, але вона отримала з того зиск, продавши його цирковій трупі. Відтоді вона стала практикувати такі вагітності і живе заможно на «ренту», яку їй сплачують циркачі. Оповідач згадує, що бачив і цілком пристойну мати-аристократку з трійкою дітей, яких вона скалічила тугим затягуванням корсета заради краси[3].

Аналіз твору

«Мати потвор» носить гостросоціальний характер і знайомить читача з актуальною на час написання твору проблемою — застосуванням у жіночому вбранні корсету. Ця деталь жіночого одягу була відома протягом багатьох віків, але саме у 1880-х роках модним стало надтуге затягування шнурівки. На противагу йому посилилась критика корсету з боку медиків, корсет навіть став предметом нападів суфражисток. За визнанням лікарів, часте носіння корсета та, особливо, сильне його затягування негативно впливають на розвиток кісток у дівчат, викликають деформацію та зміщення внутрішніх органів у дорослих жінок. Оскільки при ношенні корсета найбільшого тиску зазнають органи малого таза, то деформація плоду під час вагітності цілком можлива. Гі де Мопассан не просто засуджує використання корсета, а й показує, що егоїстичні мотиви в однаковій мірі властиві людям різних верств: бідна селянка спотворила своє дитя через спробу приховати ганьбу, а потім — через зубожіння, яке вона долала продажем скалічених дітей, багата аристократка принесла дітей у жертву красі та моді.

Продаж потворних дітей в цирки також не є авторською вигадкою. Від часів середньовіччя і до кінця XIX століття таке поводження з каліками було звичайним. Існували навіть особливі «цирки потвор», в яких демонстрували переважно людей із незвичними властивостями: потвор, карликів, велетнів, бородатих жінок тощо. Деякі з них навіть добровільно йшли працювати в цирк, оскільки державна допомога інвалідам була відсутня або недостатня. Торгівлею каліками і потворами займалися спеціальні злочинні групи компрачикос. Спотворення дітей заради заробітку стало темою ще одного видатного літературного твору — роману «Людина, що сміється» французького романіста Віктора Гюго.

Джерела

  1. Гі де Мопассан Твори в восьми томах / ред. Д. В. Затонський — Київ: Дніпро, 1969—1972. — Т. 5.
  2. Ги де Мопассан Жизнь. Милый друг. Новеллы. — М.: Художественная литература, 1970. — Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Т. 97. — С. 788.(рос.)
  3. Мать уродов / Ги де Мопассан Жизнь. Милый друг. Новеллы. — М.: Художественная литература, 1970. — Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Т. 97. — С. 670—675.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.