Матківський Володимир Анатолійович

Матківський Володимир Анатолійович;
	Старший солдат
Загальна інформація
Народження	30 березня 1973; Сквира
Смерть	5 січня 2015 (41 рік); Артемівськ; (дорожньо-транспортна пригода)
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Національна гвардія
Формування	Батальйон ім. Кульчицького
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Анато́лійович Маткі́вський (30 березня 1973 — 5 січня 2015) — старший солдат батальйону ім. Кульчицького, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Закінчив Сквирську ЗОШ № 1 ім. М. М. Ольшевського. Відслужив строкову службу в РА. Закінчив Київський кооперативний технікум, працював у ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів».

З серпня 2014-го — молодший інструктор-кулеметник 1-го відділення 2-го взводу 3-ї роти, батальйон імені Кульчицького, Північне ОТО НГУ, псевдо «Маланець».

5 січня перебував в мікроавтобусі «Богдан», котрий при перевезенні взводу резервістів потрапив у ДТП поблизу Артемівська. З «Богданом» зіштовхнувся військовий «КРаЗ». Сергій Бабічев був досвідченим водієм, за свідченнями тих, хто вижив, до останнього намагався зробити все можливе для того, щоб уникнути зіткнення та врятувати побратимів. Тоді загинуло 12 військовиків, серед них Віктор Бурка, Ігор Каплуненко, Юрій Лінивенко, Роман Малюта, Максим Щіпов, ще 21 зазнав травм, 17 січня від травм помер Ігор Дідач.

Без Володимира лишились батьки, дружина Наталія Анатоліївна, донька Вікторія.

Похований в місті Сквира, Ярківське кладовище.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
В грудні 2015-го у Сквирському ліцеї-ЗОШ відкрито меморіальну дошку Володимиру Матківському[2].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня[3][4].

Примітки

Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Відкриття меморіальної дошки Матківському Володимиру Анатолійовичу. Архів оригіналу за 19 січня 2016.
В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 січня на YouTube

Джерела

Матківський Володимир Анатолійович // Книга пам'яті полеглих за Україну

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Відкриття меморіальної дошки Матківському Володимиру Анатолійовичу. Архів оригіналу за 19 січня 2016.

[3] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 січня 2022.

[4] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 січня на YouTube