Бахмут
Ба́хму́т[4][5] — місто в Донецькій області України, адміністративний центр Бахмутської міської громади та Бахмутського району.
Бахмут | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Донецька область | ||||||||
Район | Бахмутський район | ||||||||
Громада | Бахмутська міська громада | ||||||||
Засноване | 1571 | ||||||||
Колишня назва | Артемівськ (1924—2016) | ||||||||
Статус міста | з 1783[1] року | ||||||||
Населення | ▲ 80 510 (01.01.2021)[2] | ||||||||
Агломерація | Краматорська агломерація | ||||||||
Площа | 41.6 км² | ||||||||
Густота населення | 1781 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 84500—84510 | ||||||||
Телефонний код | +380-6274 | ||||||||
Координати | 48°36′16″ пн. ш. 38°00′24″ сх. д. | ||||||||
Водойма | р. Бахмут, Каменуватий Яр | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Бахмут | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 67 км | ||||||||
- залізницею | 89 км | ||||||||
- автошляхами | 93 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 578 км | ||||||||
- залізницею | 789 км | ||||||||
- автошляхами | 672 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 84500 Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру[3], 44 | ||||||||
Вебсторінка | Бахмутська міськрада | ||||||||
Міський голова | Рева Олексій Олександрович | ||||||||
Бахмут у Вікісховищі
|
Центр соляної промисловости України. Залізничний вузол.
Географія
Розташування
Місто розташоване в північно-східній частині Донецької области, на плато Донецького кряжу, яке прорізає річка Бахмутка з правою притокою Каменуватого Яру.
Плато має загальний нахил на північ до долини р. Сіверський Донець. У районі Бахмута висота вододілу на північно-західній околиці становить 200 м, оцінки висоти в центрі міста близько 84 м.
Бахмут розміщений за 3 км від автостради E40М03 (Київ — Харків — п.п. Довжанський) та за 89 кілометрів на північний схід від Донецька.
За сім кілометрів від міста проходить канал Сіверський Донець — Донбас, який має велике значення для водопостачання міста. Канал побудований у 1953—1958 рр.
У межах Донецької височини виділяється Бахмут-Торецька височина, тепер її назва знову відповідає назві міста.
Ґрунти
У районі міста переважають родючі ґрунти — типові та звичайні чорноземи.
Клімат
Клімат помірно-континентальний. Літо спекотне, посушливе. Зима мінлива, іноді зі значними морозами. Найхолодніші місяці року — січень і лютий (середня температура мінус 6-8 °C). Максимальна глибина промерзання ґрунту 80 см, мінімальна 27 см. Найтепліший місяць — липень (+20-25 °C). Абсолютна максимальна температура спостерігається в липні (+40 °C). Середньорічна кількість атмосферних опадів становить 500 мм. З них більша частина випадає в теплий період. У порівнянні з навколишньою місцевістю число днів з туманами, сніговим покровом більше; безморозний період менше.
Археологія
У 1930-х роках у районі Алебастрового кар'єру та 1955 року на поселенні Карла Лібкнехта виявлені кості мамутів давньокам'яної доби.[6]
Історія
Від заснування
Перша версія — вперше про «сторожу Бахмутську» згадується під 1571 р., коли на місці давнього займища українців створено сторожовий пункт Московського царства.[7] Ця версія про походження Бахмута аргументовано піддана критиці, оскільки всі сторожі згідно з «Розписом сторож» розташовувались на лівому боці Сіверського Дінця (Бахмутівська — напроти впадіння в нього р. Бахмут — нині с. Ямпіль Лиманського району) і не складали ніяких укріплень, а були лише місцями зустрічі московської прикордонної служби для обміну інформацією (згідно зі статутом сторожової і станичної служби на сторожі не дозволялося навіть розкладати вогнище, щоб не виказати ворогові місця, у якому зустрічаються «сторожі» (прикордонники).
У XVII ст. значний пункт солеваріння. Один із осередків повстання Булавіна[8].
Як повноцінне поселення Бахмут заснували козаки Ізюмського слобідського полку приблизно в 1680–1690-х[8], за іншими даними 1701-го. Документально доведено, що острог на р. Бахмут збудували слобідські козаки з дозволу московського уряду в 1703, а перший його опис складено в 1704. Станом на 1712 етнічно значно домінували українці[9].
У 1715 розпочав роботу солеварний завод[10].
З 1870-х в околицях Бахмута починають розробляти поклади кам'яної солі, а пізніше — вогнетривкої глини та гіпсу. Сіль стає частиною герба Бахмута, затвердженого 2 серпня 1811.
27 жовтня 1748 створено Бахмутський кінний козацький полк[8][11][12].
Стає адміністративним центром Слов'яносербії у середині XVIII століття[13].
У Бахмуті щорічно проводилося 3 ярмарки, пристосовані до церковних свят. Основним ярмарком був Петропавлівський — проводився 12 липня (День апостолів Петра і Павла).
У 1719 стає адміністративним центром Бахмутської провінції, адміністративно-територіальна одиниця у складі Азовської та Воронізької губерній Російської імперії. Бахмутська провінція ліквідована в 1783[14].
У 1721 поруч міста відкриті поклади кам'яного вугілля. Першовідкривачами промислових покладів вугілля в регіоні Донбасу є ландрат (помічник губернатора), шляхтич українсько-польського походження Микита Вепрейський та комендант Бахмутської фортеці, капітан Ізюмського слобідського полку Семен Чирков[15].
У Бахмуті побудована Покровська церква на кошти парафіян і, значною мірою, на кошти священника Йоанна Лук'янова, який пожертвував на храм церковне начиння, наряди, ікони та книги. Покровська церква освячена 30 вересня 1732[16].
у 1764—1765 створено Бахмутський гусарський полк для захисту кордонів на правому березі Сіверського Дінця (Слов'яносербії), який сформований переважно з переселених на вільні терени між річками Бахмутом і Луганню сербів, болгар, угорців та вихідців з Балканських країн; також до складу полку увійшов Молдавський гусарський полк[17].
До кінця XVIII століття втрачає значення центру соледобування. У 1782—1783 закриваються спочатку солеварний завод, а потім і фортеця.
З 1783 і по 1920-ті є центром однойменного повіту Катеринославської губернії.
У 1895 в місті вийшла перша українська книжка на Донеччині — вірші М.Чернявського[18].
У 1903 відкридися приватні Музичні курси Адель Мерейнес[19], випускниці Віденської консерваторії. На початку століття в Бахмуті працювали 3 гімназії, Реальне, Ремісниче та Духовне училища, приватні, церковноприходські та народні училища і школи. Видавалося кілька газет: «Донецьке слово», «Бахмутське життя», «Бахмутська копійка», «Народна газета».
У часи УНР
До 1917 року в Бахмуті діяли окремі групи українофілів, що головним чином займалися поширенням українських п'єс. Спроба 1914 року відкрити «Просвіту» в Бахмутському повіті наштовхнулася на жорстке протистояння з боку царських чиновників[18].
7 листопада 1917 року, коли Центральна Рада своїм Третім Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки, над Бахмутською повітовою земською управою (нині — будинок коледжу транспортної інфраструктури) вперше на Донбасі піднято жовто-сині національні прапори[20]. В самому Бахмуті та навколишніх селах діють осередки товариства «Просвіта», осередки українських партій, з літа 1917 року організовуються структури «Вільного козацтва». Проте в грудні 1917 року одночасно з більшовицьким заколотом у Луганську, у Бахмуті до влади приходять більшовики, що в лютому 1918 проголошують Донецько-Криворізьку Радянську Республіку.
Війська Слов'янської групи Окремої Запорізької дивізії Армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича 26 квітня 1918 року зайняли Бахмут[21]. У Бахмут вступили німецькі й українські війська. На короткий час, до осені 1918 року, тут було розквартировано 3-й гайдамацький полк на чолі з отаманом Волохом[22]. У жовтні 1918 незадоволені гетьманською владою мешканці підіймають Бахмутське повстання, що стало єдиним відомим повстанням на підтримку нової петлюрівської влади по всій Луганщині й Донеччині. У листопаді 1918 року, після революції у Німеччині, німецькі війська евакуюються на батьківщину, у грудні того ж року місто й повіт захоплюють загони Краснова й більше українська влада не поновлюється тут вже до часів проголошення 24 серпня 1991 року Незалежности України.
Період радянської влади
25 листопада 1920 став центром Донецької губернії. У перші роки радянської влади в Бахмуті жили та працювали довголітній голова Ради Народних Комісарів УСРР В. Я. Чубар, а також один із засновників Донецько-Криворізької Радянської Республіки — Федір Сергєєв (Артем), на честь якого 13 вересня 1924 Президія ЦВК СРСР перейменувала Бахмут в Артемівськ.[23]
У 1930—1932 в Артемівську проходять процеси над вчителями, звинуваченими в українському націоналізмі, більшовики арештовують і розстрілюють всіх ще живих на той час українських діячів визвольних змагань. В середині 1930-х тут спалено 70 % всього бібліотечного фонду міста[24].
Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу урядом СРСР у 1932—1933. Кількість встановлених жертв — 3255 осіб[25].
1 листопада 1941 місто захопили німці в ході німецько-радянської війни[26][27].
5 вересня 1943 місто повертається під контроль радянської влади[26].
У 1991, незадовго до проголошення незалежности України, у місті ініційовано місцевий референдум щодо повернення місту історичної назви. Втім, ініціатива не була підтримана — «за» проголосували лише 25 %[28].
Російсько-українська війна
12 квітня 2014, як і у багатьох інших містах Донбасу, сепаратисти проголосили в Артемівську «Донецьку народну республіку»[29][30] 25 травня сепаратистам вдалося зірвати проведення виборів Президента України в місті[31]. Починаючи з 24 квітня, терористи 5 разів здійснювали спроби штурму 1282-го центру забезпечення бронетанковим озброєнням і технікою з метою захоплення військової техніки і стрілецької зброї[32][33][34][35][36]. Існують свідчення і про напади бойовиків на мирних жителів, зокрема 27 червня — на рейсовий автобус[37].
Увечері 4 липня бійці батальйону МВС «Артемівськ» здійснили розвідувальний рейд до Артемівська, під час якого відбувся бій біля будівлі прокуратури, де розміщувався штаб «ДНР», який тривав близько 20 хвилин. Під час бою було обстріляно будівлю прокуратури, внаслідок чого знищено штаб терористів, спалено автомобіль «Газель», а також пошкоджено один із стовпів вуличного освітлення[38].
6 липня 2014 місто звільнене підрозділами Національної гвардії та Збройних сил України від російських захопників.
5 січня 2015 молодший сержант Сергій Бабічев перебував за кермом мікроавтобуса «Богдан», котрий при перевезенні взводу резервістів потрапив у ДТП поблизу Артемівська. З «Богданом» зіштовхнувся військовий «КрАЗ». Загинуло 12 військовиків, серед них — Тарас Герасимюк, Ігор Каплуненко, Юрій Лінивенко, Роман Малюта, Максим Щіпов, ще 21 зазнав травм, 17 січня від травм помер Ігор Дідач.
12 січня зазнав смертельних поранень під Артемівськом молодший лейтенант Ярослав Чомко. 13 лютого 2015 року терористи обстріляли місто з реактивних установок, загинули дві людини, у тому числі хлопчик, другокласник місцевої школи[39]. 10 березня при виконанні бойового завдання під Бахмутом загинув солдат 43-го батальйону Литкін Андрій Володимирович[40]. 7 травня у бою під Артемівськом загинув солдат 30-ї бригади Чебаненко Олександр Миколайович[41]. Образ Олександра Чебаненка втілений у пам'ятнику загиблим воїнам Переяславщини у м. Переяслав Київської области, де похований боєць 3 серпня 2015-го перед опівніччю зазнав смертельного поранення поблизу міста Артемівськ під час артилерійського обстрілу терористами взводного опорного пункту касетною міною солдат батальйону «Чернігів-1» Василь Остапчук.
23 вересня 2015 Артемівська міська рада ухвалила рішення звернутися до Верховної Ради України про повернення місту Артемівськ історичної назви Бахмут (голосували: «за» — 31; «проти» — 8; «утрималися» — 3; не голосували — 3)[42]. 4 лютого 2016 року Верховна Рада ухвалила постанову про перейменування окремих населених пунктів та районів, яка набула чинности 18 лютого. Назва міста Артемівськ змінилася на Бахмут[43]. Також змінилися назви 76 вулиць і провулків[44].
30 квітня 2016 в боях під Бахмутом загинув гранатометник Тарабанов Вадим Олександрович[45]. У кінці серпня 2016 під Бахмутом загинув боєць 54-ї бригади Олександр Васюк[46].
Промисловість та економіка
З давніх часів місто — великий центр видобування кам'яної солі (понад 1/3 видобутку в країні). У Бахмуті містяться НДІ «Сіль» і головний офіс «АртемСіль», тоді як соледобувні шахти розташовані в Соледарі. Станом на 2016 р. продовжується модернізація соляних рудників і солепереробних підприємств Бахмута[47].
Є заводи: металообробний (обробка кольорових металів), гірничого устаткування та інструментів, ремонтно-механічний, кераміко-трубний, скляний, черепичний. 2006 року в місті був відкритий завод французької компанії «Lafarge» з виробництва гіпсокартону та сухих сумішей.
Розвинута харчова промисловість: млини, хлібо- і м'ясокомбінат, лікеро-горілчаний завод та завод шампанських вин, молокозавод. 2006 року було відкрите ВКО «Екопродукт» з виробництва різних напоїв.
Легка промисловість: взуттєва фабрика «Світоч» і швейна фабрика. У Бахмутському районі розташовані одна з найбільших у Донбасі Миронівська ДРЕС, соляні шахти, поклади вогнетривких глин (Часів Яр), гіпсу. У Бахмуті розташовувався трест «Артемвугіллягеологія» (зараз ДРГП «Донецькгеологія»).
У 1975 в місті працювало 64 промислових підприємства.
- ТОВ «Артемівський лікеро-горілчаний завод»
- ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод Вістек» (вул. Миру, 6)
- ТОВ «Укрелектромережбуд» (вул. Широка)
- ВАТ «Артемівський завод» Доріндустрія (вул. Сибірцева)
- ТОВ «Будівельне управління Артемівськтрансбуд» (вул. Космонавтів, 6)
- ТОВ Концерн «Молокопродукт» (вул. Зарічна)
- ЗАТ «Артемівський м'ясокомбінат» (вул. Алебастрова)
- ЗАТ «Артемівський завод шампанських вин Артемівськ Вайнері» (вул. П. Лумумби, 87)
- ТОВ «Артемівський хлібокомбінат» (вул. Соборна, 14)
Обсяг промислового виробництва в 2003 — 963 млн гривень (на 1 жителя — 8 692 грн). Індекс промислової продукції — 30,1 % 2003 до 1990. Викиди шкідливих речовин в 2003 в атмосферу від джерел забруднення міста — 3,7 тис. тонн.
Обсяг реалізованої продукції підприємствами промисловости міста за січень — листопад 2015 року склав 4742,7 млн грн, що на 219,2 млн грн або 4,8 % більше, ніж за аналогічний період 2014 року[48].
Політична система
Місцева влада у Бахмуті належить міській раді, що обирається раз на 4 роки (у лютому 2002, 2006 років) на основі загального прямого таємного виборчого права. Рада міста Бахмут підпорядковується Раді Донецької области. Рада має свій виконавчий комітет.
Головою міста є міський голова, що обирається одночасно з виборами Ради на 4 роки та здійснює свої повноваження на постійній основі. Очолює виконавчий комітет міської ради, головує на засіданнях міської ради.
Міським головою Бахмута з 1991 року є О.О. Рева. На 2022 рік він керує містом вже 31 рік. Що призводить, на думку деяких містях, до застою в житті міста.
У місті також розташовані органи управління Бахмутським районом: Бахмутська районна адміністрація, Бахмутська міська рада та інші.
На президентських виборах 2004 місто віддало за Віктора Януковича 93,62 % голосів, за Ющенка — 4,19 %.
Населення
Зміни населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1897 | 19 316 | — |
1923 | 28 904 | +49.6% |
1926 | 37 354 | +29.2% |
1939 | 55 409 | +48.3% |
1959 | 60 626 | +9.4% |
1970 | 82 342 | +35.8% |
1979 | 87 084 | +5.8% |
1989 | 90 279 | +3.7% |
2001 | 82 916 | −8.2% |
2005 | 80 655 | −2.7% |
2010 | 78 849 | −2.2% |
2014 | 77 474 | −1.7% |
[49] |
За даними перепису 2001 року населення міста становило 83146 осіб, із них 27,61 % зазначили рідною мову українську, 71,07 % — російську, 0,19 % — вірменську, 0,15 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, 0,01 % — болгарську та грецьку, а також німецьку, гагаузьку, польську, румунську, угорську та єврейську мови[50].
Чисельність населення Бахмута на 1 червня 2017 року склала 75,9 тис. осіб[51].
Національний склад і рідна мова населення Бахмута. Розподіл постійного населення за найбільш численних національностей та рідної мови (станом на 2012 рік[52]).
N | Склад | Чисельність | Частка (%) | рідна мова(%) | українська мова (%) |
російська мова (%) |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | Українці | 78 993 | 69,42 | 49,1 | - | 50,8 |
2 | Росіяни | 31301 | 27,51 | 96,7 | 3,2 | - |
3 | Білоруси | 705 | 0,62 | 15 | 9,2 | 75,6 |
4 | Вірмени | 396 | 0,35 | 48,7 | 1,3 | 49,7 |
5 | Цигани | 263 | 0,23 | 57,8 | 9,5 | 30,4 |
6 | Євреї | 224 | 0,20 | 0,4 | 5,4 | 92,4 |
Усього | 113 785 | 100,00 |
Транспорт
- Міський електротранспорт: тролейбус (з 29 квітня 1968 року) — 8 маршрутів;
- див. Бахмутський тролейбус;
- Маршрутні автобуси.
- На території міста розташовані залізничні станції Бахмут I, Бахмут (вокзал), Малоільшівська і Ступки.
Фінанси
Бюджет міста 1975 року — 12,6 млн карбованців.
Експорт товарів 2003 року — 90,5 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 20,8 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг 2003 року — 42,4 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,2 %. Середньомісячна зарплата 2003 року — 501 гривня.
Культура, освіта, лікарня
Тут розміщена Донецька геофізична експедиція і дослідна станція виноградарства й садівництва кінотеатри, геол. музей, клуби, бібліотеки.
1959 року за проєктом скульпторів А. Шапрана і М. Декерменджі споруджено 12-метровий бронзовий пам'ятник Артему.
- Артемівський вчительський інститут;
- Артемівський міський центр дітей та юнацтва, (вул. Миру);
- Артемівський міський центр культури та відпочинку, (пл. Свободи);
- Артемівський міський народний дім, (вул. Перемоги);
- Будинок техніки ДРГП «Донецькгеологія», (вул. Сибірцева);
- Палац культури «Машинобудівник», (вул. Миру);
- Артемівський індустріальний технікум, (вул. Чайковського);
- Коледж транспортної інфраструктури, (вул. Миру);
- Бахмутський коледж мистецтв імені Івана Карабиця, (вул. Лермонтова);
- Артемівське педагогічне училище, (вул. Благовіщенська);
- Бахмутський медичний коледж, (вул. В. Носакова);
- Артемівський професійний ліцей, (вул. Оборони);
- Артемівська центральної районної лікарня, (вул. Миру);
- Артемівський НВК № 11;
- 20 шкіл (11 600 учнів), 29 дитсадків (3 500 дітей), 4 ПТУ (2 000 учнів), 2 технікуми (6 000 учнів), музичні школи, 5 будинків культури та клубів, 12 бібліотек.
З 2014 року в Бахмуті почали з'являтися нові урбаністичні та соціальні проєкти. Реконструювали набережну річки Бахмутка, сквер на Бульварі металургів та Алею троянд. Підтримка міжнародних грантів допомогла відремонтувати лікарні, школи, бібліотеки, а 2016 року реконструювали міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді[53].
Пам'ятки
У місті Бахмут Донецької области на обліку перебуває 43 пам'ятки історії та 9 пам'яток монументального мистецтва.
Релігія
Католицька церква
- Костел Матері Божої Святого Розарію (РКЦ та УГКЦ)
Православна церква
- Храм святителя Івана Золотоуста (УПЦ МП)
- Свято-Миколаївський храм (УПЦ МП)
Іслам
- Бахмутська мечеть, Ісламський центр
Міські голови
- Педанов В. (1876—1888)
- Першин Василь Іларіонович (1888—1916)
- Айдинов Іван Христофорович (листопад 1917 — лютий 1918)
- Рева Олексій Олександрович (з 1991)
Відомі люди
Уродженці
- Атнабунт Захар Ілліч (1897—1921) — український військовик, козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.
- Беркович Есфір Семенівна (1912—1992) — українська бібліографиня.
- Верлінський Борис Маркович (1887—1950) — шахіст, перший гросмейстер СРСР з 1929 року, міжнародний майстер (присвоєно 1950 року), за особливі заслуги в шахи (посмертно).
- Вігдергауз Павло Ісаакович (1925—2013) — архітектор, лауреат Державної премії СРСР.
- Волкова Аліна Іванівна — оперна співачка. Народна артистка УРСР.
- Голубєв Павло Васильович (1883 — 1966) — український співак (баритон), педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1953).
- Гутиря В'ячеслав Володимирович — український художник та скульптор.
- Дерман Софія Яківна (1886—1960) — поетеса.
- Добров Геннадій Михайлович (1929—1989) — український науковець, засновник української наукознавчої школи.
- Забірко Віталій Сергійович — український письменник.
- Загорулько Борис Терентійович (1927—1985) — український письменник.
- Коробов Володимир Андрійович (1924—2001) — український художник.
- Костроменко Вадим Васильович (1934—2017) — український кінооператор, кінорежисер.
- Ковальов В'ячеслав Ярославович (1976—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Коховський Всеволод Порфирійович (1835—1891) — педагог, письменник, генерал-лейтенант, засновник та перший директор «Педагогічного музею» у Петербурзі.
- Курінний Олексій Вікторович (1986—2017) — українськийгромадський діяч, політолог, правник, поет та експерт з розвитку української мови.
- Кримський Сергій Борисович (1930—2010) — український філософ, культуролог, лауреат Шевченківської премії, заслужений діяч науки і техніки України, член Нью-Йоркської академії наук.
- Нещерет Сергій Анатолійович (1965—2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Олешко Віталій Ігорович (1975—2018) — солдат резерву Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Мартинов Євген Григорович (1948—1990) — співак та композитор.
- Мирошниченко Артем Миколайович (1983—2019) — український громадський діяч, волонтер та активіст ГО «Бахмут Український».
- Мерейнес Адель (1881—1934(?)) — випускниця Віденської консерваторії, засновниця музичних курсів у Бахмуті.
- Полтавець Віктор Іванович — перший міністр вугільної промисловости України (1994—1995, 2007—2010) роках. Кандидат технічних наук, член-кореспондент Академії гірничих наук України.
- Прокопенко Олег Ісаакович (1932—1990) — український сценарист.
- Сем Спевак (1899—1971) — американський письменник, журналіст, драматург, сценарист.
- Стецюн Микола Григорович — український композитор.
- Філевський Павло Петрович (1856—1951) — історик, педагог.
- Фінкель Олександр Мойсейович (1899—1968) — мовознавець.
- Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович — український військовий діяч, підполковник Армії УНР.
- Швець Владислав Олександрович (1926—2007) — український диригент, музикант та музичний педагог.
- Шепітько Лариса Юхимівна (1938—1979) — кінорежисерка, сценаристка та кіноакторка.
- Ворошилов Климент Єфремович (1881—1969) — радянський військовий та політичний діяч, двічі Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці, перший Маршал Радянського Союзу.
Мешканці
- Аведиков-Авдієнко Петро Овдійович (1899—1972) — український актор та театральний діяч.
- Аведикова Єлизавета Андріївна (1878—1968) — українська акторка.
- Вальх Борис Сергійович (1876—1942) — лікар, зоолог, засновник та перший директор Бахмутського краєзнавчого музею.
- Гріліхес Рафаїл (1821 — кін. XIX ст.) — підприємець, засновник першої типографії в Бахмуті.
- Задорожній Сергій Сергійович — український футзаліст та тренер.
- Лагунов Соломон Ісакович — член Української Центральної Ради.
- Лопатін Ігор Костянтинович (1923—2012) — український вчений-зоолог, професор.
- Онипко Семен Іванович (1913—1975) — український актор.
- Онопрієнко Євген Федорович (1925—1997) — український кінодраматург.
- Павлівський Борис Сергійович (1906—2004) — український поет та журналіст.
- Стрижевський Гаврило Якович (1838—?) — український громадський діяч, педагог та етнограф.
Цікаві факти про місто
- Поблизу Бахмута можна побачити соляну шахту і найбільший підземний концертний зал у світі.
- У місті розташоване найбільше підприємство в Східній Європі з виробництва ігристих вин класичним пляшковим методом.
- Бахмут є одним з тих міст України, що втратили значення обласного центру, а отже більші можливості для розвитку, такими як: Кам'янець-Подільський, Дрогобич, Ізмаїл.
Примітки
- http://artemrada.gov.ua/uk/history/
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки м. Артемівська та смт. Красна Гора. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2016.
- Ба́хмут // «Словники України» online
- Олександр Пономарів (25 січня 2018). Блог Пономарева: чи правильна табличка "Вхід заборонено"?. bbc.com. Бі-Бі-Сі. Процитовано 5 листопада 2019.
- Web - библиотека BRONZA - LIB. bronza-lib.narod.ru. Процитовано 11 червня 2018.
- Феодосій Макаревський) Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Екатеринослав, 1880. — Вып. 2. — С. 2.)
- Бахмутські козаки. Хто вони?. tyzhden.ua (укр.). Процитовано 25 квітня 2018.
- Кабузан В. М. «Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII — первой половине XIX в. (1719—1858 гг.)», Наука, М; 1976 306 с. (с. 71)
- Верменич Я. Донбас у контексті теорій порубіжжя: соціогуманітарний аналіз / Український історичний журнал.— К., № 1 (520) за січень-лютий 2015.— С. 118. ISSN 0130-5247
- Бахмутський козацький полк, ХVІІІ ст.
- Татаринов, Сергій. Бахмутський козацький полк, ХVІІІ ст. с. 219–220.
- Посунько, О. М. (1998). Історія Нової Сербії та Слов’яносербії. www.rastko.rs. Процитовано 25 квітня 2018.
- БАХМУТСЬКА ПРОВІНЦІЯ. www.history.org.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
- Гайко Г. , Білецький В. , Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії).
- До подій навколо залишків покровської церкви Бахмуту (280 річниця заснування)… | ИСТОКИ. istoki.org.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
- Слов’яносербського роду-племені | Северодонецк online. archive.is. 27 травня 2016. Процитовано 25 квітня 2018.
- Від УНР до ОУН: український рух на Донеччині 1917—1959 рр. Том 2 О. Б. Добровольський. Левада, Львів — 2020.
- amuz | ІСТОРІЯ. amuz (рос.). Процитовано 16 листопада 2018.
- Donbasjaka. Молодь вшанувала перше підняття державного прапора на Донбасі (ФОТО) | ngo.donetsk.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
- Крути. Січень 1918 року: док., матеріали, дослідження., кіносценарій / Упоряд. Я. Гаврилюк. — К.: Вид. центр «Просвіта», 2008. — 840 с.
- Круцик, Роман (2011). Донщина. Народна війна. Київ. с. 215–224. ISBN 978–966–410–023–3.
- Коммунист № 211 від 14.09.1924, сторінка 3
- Українське відродження на Донеччині й Луганщині в 1917-22 роках, частина III... 11 серпня 2011. Процитовано 5 липня 2014.
- Мартиролог. Донецька область, ст. 108—189
- Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
- Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
- Двадцать лет назад они всколыхнули Бахмут - Газета СОБЫТИЯ (Артемовск). sobitiya.com.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
- В Артемівську сепаратисти на даху міськради підняли прапор "Донецької республіки". ТСН.ua (укр.). 13 квітня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
- В Артемівську на міськраді почепили прапор донецьких сепаратистів. espreso.tv. Процитовано 25 квітня 2018.
- Терористи спалили виборчу дільницю в Артемівську. ukr.segodnya.ua (укр.). Процитовано 25 квітня 2018.
- Військову частину в Артемівську обстрілювали з автоматів та гранатометів. espreso.tv. Процитовано 25 квітня 2018.
- В Артемівську бойовики штурмували військову частину. espreso.tv. Процитовано 25 квітня 2018.
- Танкова база в Артемівську після п'ятого нападу терористів (ФОТОФАКТ). espreso.tv. Процитовано 25 квітня 2018.
- В Артемівську терористи на танках штурмували військову частину. www.theinsider.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
- Пять штурмов артемовской базы: история первых побед ВСУ. www.liga.net. Процитовано 25 квітня 2018.
- В Артемівську невідомі розстріляли автобус, є жертви, - ЗМІ. www.theinsider.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
- Силовики знищили штаб "ДНР" в Артемівську. Українська правда. Процитовано 25 квітня 2018.
- Внаслідок обстрілу Артемівська 2 людей загинуло і 5 поранено, серед них є діти - ДонОДА. ІА Українські Національні Новини (УНН) (uk-UA). Процитовано 25 квітня 2018.
- Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
- Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
- Перейменування міста та вулиць | Сайт Бахмутської міської ради. artemrada.gov.ua (укр.). Процитовано 25 квітня 2018.
- Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
- Про перейменування вулиць, провулків та інших об'єктів топоніміки м. Артемівська та смт. Красна Гора. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2016.
- Під Артемівськом загинув український військовий. espreso.tv. Процитовано 25 квітня 2018.
- Прощатимуться з бійцем у будинку культури - iRivne.info : iRivne.info. archive.is. 4 вересня 2016. Процитовано 25 квітня 2018.
- Продолжается модернизация одного из рудников ГП «Артемсоль». 06274.com.ua - Сайт города Бахмута (Артемовск) (ru-UA). Процитовано 25 квітня 2018.
- Eкономіка міста | Сайт Бахмутської міської ради. artemrada.gov.ua (укр.). Процитовано 25 квітня 2018.
- Україна / Ukrajina
- Банк даних. database.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
- «Количество жителей Бахмута продолжает сокращаться» «Вечерний Бахмут», 5 сентября 2017
- Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 27 листопада 2012.
- Гоу в Бахмут. Місто шампанських вин і троянд. Свои.City (рос.). Процитовано 21 січня 2020.
Посилання
- Вільне радіо
- АРТЕ́МІВСЬК // ЕСУ
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Фото з сайту Photo.tramvaj.ru
- Бахмутські відомості
- Міський портал (рос.)
- Сайт мешканців міста Артемівськ (рос.)
- Прогноз погоди на 3, 5, 7 днів в Бахмуті (рос.)
- Міський форум (рос.)
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Раковський Костянтин Сіль і шампанське. Артемівськ — найстаріше місто Донбасу. Його мешканці намагаються зберегти свою історичну індивідуальність і привабливе регіональне обличчя. // «Український Тиждень» № 38 (99) за 18—24 вересня 2009 року, стор. 40—42
- Пірко В. О. Найдавніші міста Донеччини // Схід.- 2004.- вересень.
- Пірко В. О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI—XVIII ст. — Донецьк, 2004.- 223 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Литвиновська М., Пірко В. Соляні промисли Донеччини в XVII—XVIII ст.- Донецьк, 2005.- 136 с.
- Фотогалерея
- Антитерористичні сили взяли Артемівськ та Дружківку
- Декомунізація в дії: Артемівську на Донеччині повернули історичну назву
Додаткова література
- Артемівськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)