Маттео Брігі

Народився 14 лютого 1981 року в місті Ріміні. Він був другим із чотирьох братів, причому всі четверо — футболісти. Юний гравець вже в 9 років привернув увагу футбольних фахівців, тоді він грав у центрі півзахисту і досить часто забивав.

У 15 років Маттео вперше потрапляє в молодіжну команду «Ріміні», а звідти і в юнацьку збірну Італії. При цьому трохи змінюється позиція на полі — з центру півзахисту Брігі переміщається на правий край.

У сезоні 1997-98 він нарешті потрапляє в головну команду «Ріміні», хоча перший матч у її складі зіграв лише через рік. У сезоні 1998-99 Маттео провів 10 матчів і забив 1 гол. Після закінчення сезону «Ювентус» кликав Брігі в Турин, в свою Прімаверу, проте Маттео відмовив найтитулованішому клубу Італії, так як ще не закінчив навчання в Ріміні. Причому вчився він не футболу, а бухгалтерській справі: для Брігі було дуже важливо не залишати Ріміні без диплома: Я ніколи не вірив, що футбол стане моїм життям. Футбол завжди був тільки пристрастю, навіть коли я вже грав у «Ріміні». І якщо добре подумати, напевно, це була моя доля.[1].

Третій сезон в «Ріміні» був найвдалішим — в чемпіонаті 1999-00 Маттео зіграв 34 гри і забив 6 м'ячів, чим ледь не допоміг команді вийти в Серію С1 (команда лише на одне очко відстала від переможця групи, а в плей-оф команда поступилась у фіналі). Крім того Маттео потрапив у збірну Італії до 18 років, а потім отримав запрошення до збірної до 20 років. Всього молодий футболіст за два роки взяв участь у 44 матчах чемпіонату, в яких забив 7 голів.

Влітку 2000 року Маттео отримав свій диплом і відправився в Турин. Дебютував в Серії А 30 вересня 2000 року у віці 19 в грі проти «Наполі» (2:1), вийшовши на заміну на 80 хвилині замість Філіппо Індзагі[2]. Через ранній виліт з Ліги чемпіонів (останнє місце в групі) та Кубка Італії (1/8 фіналу), Брігі виходив на поле лише 12 разів протягом сезону.

У наступному році він був відданий в оренду «Болоньї», де він відразу ж завоював місце в основі. У команді Франческо Гвідоліна Брігі зіграв 32 з 34 матчів в чемпіонаті і допоміг команді зайняти сьоме місце в чемпіонаті. У червні того ж року, він також отримав нагороду за найкращого молодого гравця в італійській Серії А.

В серпні 2002 року Маттео повернувся в «Ювентус» і виграв з командою Суперкубок Італії, вийшовши на заміну по перерві замість Мауро Каморанезі. Але 31 серпня, в останній день трансферного ринку, за 5 млн євро «Парма» викупила 50% прав на Брігі[3] в рамках угоди з придбання «Ювентусом» Марко Ді Вайо[4]. Під керівництвом Чезаре Пранделлі, 31 жовтня 2002 року Брігі дебютує в Кубку УЄФА, а 1 грудня забиває свій перший гол в Серії А в матчі проти «Торіно».

В кінці сезону спільне володіння буде вирішено на користь «Ювентуса». Прте наступний сезон 2003-04 Маттео Брігі знову провів в оренді, цього разу — в «Брешії», де грав разом з Роберто Баджо. Саме гол Брігі 2 травня 2004 року у виїзному матчі проти «Сієни» врятував команду від вильоту в Серію Б. Всього за команду Маттео провів 29 матчів в чемпіонаті та один в кубку Італії.

Влітку 2004 року Маттео став частиною угоди між «Ромою» і «Ювентусом» по переїзду в Турин Емерсона[5]. Римляни, отримавши права на півзахисника, відразу віддали його в оренду — тепер вже в «К'єво», як частина угоди по покупці «Ромою» Сімоне Перротти.

В Вероні Брігі провів три сезони, причому в останньому з них, 9 серпня 2006 року, дебютував у Лізі чемпіонів в програному в гостях матчі проти болгарського «Левскі». Сезон також став найбільш плідним для футболіста — в 25 матчах він забив 6 голів. Проте поразка від «Катанії» в останньому турі означала, що команда вилітає до Серії Б. Всього за три роки півзахисник провів за команду 94 матчі і забив 9 голів.

У 2007 році Маттео повертається в «Рому», якій все ще належить, і дебютує в червоно-жовтих кольорах в матчі проти «Емполі». У цьому матчі Брігі також забиває свій перший гол за римлян. У тому ж році Брігі виграв свій другий Суперкубок Італії і перший Кубок Італії, обігравши з командою в обох матчах «Інтернаціонале». Однак незважаючи на вдалий старт, він грав зовсім мало і думав про відхід. Проте в наступному сезоні Брігі став одним з найкращих гравців основи Лучано Спаллетті і улюбленцем уболівальників — у сезоні 2008/09 з трьома голами Брігі став найкращим бомбардиром «Роми» у Лізі чемпіонів. Всього відіграв за «вовків» чотири сезони своєї ігрової кар'єри.

7 вересня 2010 року Брігі продовжив контракт з «Ромою» до 2014 року[6], але вже 31 серпня 2011 року перейшов в «Аталанту» на правах річної оренди[7][8].

По завершенню оренди майже відразу, 11 серпня 2012 року, знову був відданий в оренду, цього разу на сезон в «Торіно»[9][10]. В кінці сезону туринці викупили контракт гравця[11].

До складу клубу «Сассуоло» приєднався у січні 2014 року[12]. Згодом захищав кольори «Болоньї» і «Перуджі», а протягом 2018–2019 років грав за «Емполі».

2000 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 3 іграх на юнацькому рівні.

Протягом 2000–2004 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. Разом з нею був учасником молодіжного Євро-2002 досягнувши півфіналу, та Євро-2004, де з командою став переможцем турніру. Всього на молодіжному рівні зіграв у 40 офіційних матчах, забив 2 голи і в ряді матчів був її капітаном.

2002 року Брігі навіть отримує запрошення від Джованні Трапаттоні до національної збірної Італії, в якій дебютує 21 серпня 2002 року в товариській грі проти збірної Словенії (0:1), проте після цього довгий час до збірної більше не викликався.

28 березня 2009 року Маттео після шестирічної перерви зіграв за збірну у гостьовому матчі відбіркового турніру до чемпіонату світу 2010 року проти збірної Чорногорії, вийшовши на заміну замість Андреа Пірло на 81 хвилині, матч закінчився перемогою Італії з рахунком 2:0[13][14]. 1 квітня 2009 року в наступному календарному матчі збірної (також відбіркового турніру до ЧС-2010) проти збірної Ірландії, Брігі вийшов уже в стартовому складі[15].

Після цього Маттео також зіграв 6 червня в товариському матчі проти збірної Північної Ірландії в Пізі (3:0)[16], який став для нього останнім в футболці «скуадри адзурри». Всього провів у формі головної команди країни 4 матчі.