Мауро Тассотті

Після вилету Лаціо та Мілана в Серію B через їхню участь у скандалі з домовленостями про матчі 1980 року, міланський загін запросив його і перевів у бік, ставши членом першої команди поряд з капітаном та захисником Франко Барезі, Філіппо Галлі, у темний період футбольної історії Мілану, під керівництвом Нілса Лідхольма. Він дебютував у Мілані 24 серпня 1980 року в Серії В в домашній перемозі над Катанією 1: 0 [3].

Того сезону "Мілан" виграв титул Серії В, щоб повернутися до Серії А, а Тассотті став одним із найкращих виконавців клубу [4].

Незважаючи на виграш Кубка в наступному сезоні, "Мілан" не зміг залишитися в Серії А, фінішувавши третім останнім, і знову потрапив до Серії Б.

Хоча це був досить похмурий періодв історії клубу, оскільки їм не вдалося домінувати в лізі або взяти трофей, команда дійсно дійшла до фіналу Coppa Italia протягом сезону 1984–85, і мала можливість регулярно претендувати на європейські змагання.[5]

Тассотті став центральною фігурою в команді Мілана кінця 1980-х - початку 1990-х років під керівництвом Арріго Саккі, а згодом і Фабіо Капелло, зазвичай під номером 2. Тассотті був ключовим компонентом сильної оборони поряд з Паоло Мальдіні, Франко Барезі та Алессандро Костакуртою, граючи переважно як правий захисник, а іноді і як центральний захисник, перед воротарями Джованні Галлі, а згодом і Себастьяно Россі.

Під керівництвом Капелло Тассотті виграв Лігу чемпіонів у 1994 році в якості капітана, через відсутність Франко Барезі [5], а також вийшов у фінал у 1993 і 1995 роках. Він також виграв три поспіль титули Серії А з клубом у сезонах 1991–92, 1992–93 та 1993–94, додавши ще один у сезоні 1995–96, на додаток до Суперкубка УЄФА 1994 та трьох поспіль титулів Суперкопа Італії між 1992 і 1994 рр.

У сезоні 1991–92 років Мілан виграв титул без поразки, забивши рекордні 74 голи, і залишився непереможеним протягом рекордних 58 матчів у Серії А. У 1993–94 роках Тассотті ще раз допоміг Мілану закінчити лігу, пропустивши лише 15 голів. В останні кілька сезонів у Мілані під керівництвом Капелло його почали використовувати рідше, через його похилий вік та появу на його посаді Крістіана Пануччі. Разом зі своїм товаришем по команді Барезі Тассотті вийшов із клубу на завершення сезону 1996–97. Загалом він зіграв із "Міланом" 429 виступів у Серії. [2]

Тассотті розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця. У 1997 році зайняв тренерську посаду в молодіжній команді «Мілана», вигравши «Торнео ді Віареджо» з командою «Мілан Примавера» в 1999 і 2001 роках[9]. У 2001 році, після звільнення тренера Альберто Дзаккероні, він працював тимчасо тренером головної команди та тренував «Мілан» до кінця сезону 2000—2001 Серії А разом із Чезаре Мальдіні, допомагаючи клубу претендувати на Кубок УЄФА, до того, як його в кінці сезону замінить Фатіх Терім[10][11].

У сезоні 2001—2002 років Тассотті приєднався до тренерського штабу «Мілана» під керівництвом колишнього товариша по команді Карло Анчелотті як помічник тренера і залишив свою посаду після відходу останнього.

З 2001 року до 2015 року працював помічником головного тренера основної команди «Мілана». У січні 2014 року він тимчасово виконував обов'язки тренера в одному матчі — домашній перемозі на Кубок Італії після звільнення Массіміліано Аллегрі і до призначення Кларенса Зеедорфа[12]. У липні 2015 року він почав працювати скаутом талантів у «Мілані».

Тассотті розірвав контракт з «Міланом» 12 липня 2016 року, завершивши свою 36-річну кар'єру в клубі. Його контракт мав закінчитися в червні 2017 року[13]. Пізніше повідомлялося, що Тассотті зайняв посаду помічника тренера в національній збірній України разом з тренером «Міланської молодіжної системи» Андреа Мальдерою під керівництвом колишнього помічника тренера збірної Андрія Шевченка, який раніше також виступав за «Мілан» як нападник і якого призначили новим головним тренером команди[14].

Із 2016 року до кінця липня 2021 року входив до тренерського штабу збірної України як один з ассистентів головного тренера Андрія Шевченка.