Махакала

Махакала (|महाकाल, тиб. ནག་པ་ཆན་པ, яп. 大黒天; «Гонпо ченпо» — Великий Чорний, монг. Махгал) — у буддизмі Ваджраяни — охоронець і захисник навчання Будди (дгармапала), хоча в деяких школах тибетського буддизму розглядають його як ідам[1].

Махакала Bernakchen,(Великий Чорний), статуетка

Прототипом Махакали вважають Бгайраву(інколи Бхайрава) (санскр. Bhairava, одна з форм Шиви)[джерело?]. Таким чином, Бхайрава-Махакала — це або маніфестація Шіви, або ж вияв гнівного аспекту Манджушрі чи Авалокітешвари. Духовна дружина Махакали є богиня Шрідеві (санскр. Śrīdevī, тиб. [Dpal ldan lha mo] — Палден Лхамо).

Махакала відноситься до просвітлених істот.

Іконографіка

Найчастіше Махакала зображується темно-синього або чорного кольору, він має загрозливий вигляд. Однак відомі й інші прояви Махакали (Білий Махакала, Бернакчен — Чорний Плащ[2], Чітіпаті [3]). Вважається, що Махакала має 75 форм-проявів. У більшості своїх проявів Махакала зображується в гнівній формі. На ньому прикраси із змій і кісток, спідниця з тигрової шкури, його живіт видається вперед. Часто Махакалу також зображують в оточенні різних диких тварин і птахів. Ці атрибути символізують його рішучість руйнувати всі перешкоди на шляху до просвітлення. В одній правій руці тримає півмісяцевий ніж, в одній лівій руці - капалу. Тантричні прикраси Махакали також включають гірлянду із людських голів і корону з п'ятьма людськими черепами, які символізують перетворення п'яти клеш у п'ять початкових мудростей.

Походження та історія божества

За однією з версій культових релігій — це демон, який прийняв третинний шлях і став на захист буддійського вчення. На думку ж науковців[яких?], Махакала увійшов до складу буддійського пантеону Ваджраяни з ряду божеств тантричної індійської йоги як маніфестація Шиви — Бгайрава. Махакала в перекладі з санскриту означає «великий час», і спочатку в індуїзмі він був однією з двох іпостасей бога Шиви. Згідно індуїстської космогонії, особливою енергією, формою або Шиви, визнається Час (Калу), яким, або в якому, створюється всесвіт, і яке, звернувшись у грізне полум'я, знищує її в ході кінця світу. Але коли «вогонь Часу» (кала-агні) загасає, Час «пожирає сам себе» і перетворюється в Махакалу — абсолютне «над Часом», Вічність. Це збігається з початком періоду небуття всесвіту (пралая). Концепція Махакали можливо сходить до «Атхарваведи» (сер. I тисячоліття до н. е.).

Надалі міфологізована постать Махакали проникла в північний буддизм, перетворившись на одне з гнівних божеств-захисників. Махакала став особливо популярний серед послідовників тибетського ордена Сак'я, знайшовши там безліч форм, проте отримав поширення і серед інших тибетських релігійних орденів. Його положення в тибетському пантеоні зміцнилося під час другого поширення буддизму в Тибеті (остання чверть X століття), а популярність продовжувала поступово рости тому, що його статус переріс рівень захисника, досягнувши розряду просвітленої істоти. Його популярності в Тибеті сприяло і те, що Махакала, потрапивши з індійської міфології в племінну духовну атмосферу Тибету, був наділений особливою роллю владики житла. Саме тому він став одним з найбільш широко шанованих захисників у тибетському пантеоні. Культ Махакали з буддизмом Ваджраяни проник в Китай, і був поширений в деяких провінціях ще до завоювання монголами. Наприклад, в районі південно-сунській (1127–1279) столиці Ханчжоу, де були поширені як китайські, так і індо-гімалайські культові практики, було знайдено багато зображень Махакали. Після завоювання Китаю монголами Махакала був особистим божеством-покровителем імператора Хубілай-Хана (1215–1294).

За уявленнями буддистів Махакала є втіленням або еманацією цілої низки бодгісаттв: Ваджрапані (2-рука форма)[джерело?], Манджушрі (4-рука форма) або Авалокітешвари (6-рука форма)[4]

Махакала в тибетських віруваннях

Пересічні тибетці панічно бояться Махакалу, визнаючи в ньому демона. Більшу частину року, за виключенням спеціальних днів, коли проводяться присвячені йому ритуали, зображення Махакали закрито у спеціальній каплиці.

Тибетська народна легенда

Одного разу очільник школи Карма Каг'ю тибетського буддизму Кармапа призначив Палден Лхамо своєю захисницею. Будучи при імператорському дворі в Монголії, цей лама проявив непокору імператору[5], і останній наказав прив'язати монаха до хвоста коня. Перебуваючи на краю загибелі, великий Кармапа закликав на допомогу Палден Лхамо, але та не з'явилася вчасно. З допомогою спеціальних заклинань розв'язавши мотузки, лама звільнився і побачив Палден Лхамо, що наближалася, коли у ній вже не було потреби. У гніві він відважив Палден Лхамо такий ляпас, що та досі, через кілька століть, ходить з опухлою щокою.

Легітимація створення імперії Цін

У 1635 році, вступивши в союз з монголами і готуючись до основи Цін, Абахай здійснив ідам з участю Махакали, таким чином зарекомендувавши себе як релігійний союзник монголів-ламаїстів.

Примітки
  1. (рос.)Буддистський центр «Дхармалинг» Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.
  2. (рос.)О Махакале и его тантре
  3. Lee Atkinson. Citipati. godslaidbare.com. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 30 жовтня 2014.
  4. [недоступне посилання з 20.08.2018]Махакала Бернагчен (захисник) Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.
  5. Докладніше див Карма Бакши

Галерея
  • Махакала - Дгармапала
  • Бруклінський Музей - Махакала (m Gon-po)
  • Різноманітні Форми Махакали та інші Захисники - Google Art Project
  • 6-рукий Махакала
  • Махакала, настінне зображення, Kagyü
  • Махакала з оточенням
  • Махакала у Формі Брахмана - Google Art Project

Див. також
  • Бгайрава
  • Таємничий Тибет — німецький документальний кінофільм 1943 року, багато епізодів якого присвячені Махакалі.

Література
  • Індуїзм. Джайнізм. Сикхізм: Словник. — М: Республіка. М. Ф. Альбедиль, А. М. Дубянский. 1996. стор. 269–270
  • Вільям Stablein: «Healing Image: The Great One Black». Snow Lion Graphics, 1993, ISBN 0-943389-06-2
  • Небески-Войковиц, Рене Рене де Nebesky-Wojkowitz: «Оракулів and демони of Tibet: The Cult and Iconography of the Tibetan Protective Deities». Paljor Publications, India, 2002, ISBN 81-86230-12-2
  • Шуша Nientiedt: «Mahakal, der große Schwarze, Шрі-гігант унд Ekajata — Ursprung, Ausstrahlungen und Bedeutung». verruckter йоги verlag, Бохум 2007, ISBN 978-3-940197-09-2

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.