Манджушрі

Манджушрі, Маньджушрі (санскр. मञ्जुश्रीमञ्जुश्री, Mañjuśrī IAST, «чудова слава», кит. спр. 文殊[師利], акад. Веньшу[шилі]), також Манджугхоша (санскр. मञ्जुघोषमञ्जुघोष, Mañjughoṣa IAST, «чарівний голос»), Манджунатха (санскр. मञ्जुनाथमञ्जुनाथ, Mañjunātha IAST, «прекрасний заступник»), Вагішвара (санскр. वागीश्वरवागीश्वर, vāgīśvara IAST, «господь мови») і т. д. — в буддизмі Махаяни і ваджраяни бодгісаттва, «хранитель Раю на Сході», легендарний сподвижник Будди Гаутами. Манджушрі — провідник і вчитель будд минулого, духовний батько бодгісаттв. Його епітет — Кумарабхута (санскр. कुमारभूतकुमारभूत, kumārabhūta IAST, «колишній принц»). Манджушрі вважається втіленням праджняпараміти, тобто вищої мудрості.[1]

Манджушрі, малюнок
Бодгісаттва Манджушрі (Мондзю) в храмі Сенкодзі, префектура Хіросіма, м. Ономіті, Японія

Згідно деяких традицій консортом (у поєднанні Яб-юм) є Сарасваті.

Манджушрі в Махаяні

Манджушрі зустрічається вже у найдавнішій махаянській літературі, що дозволяє припустити, що його образ виник в останні століття до н. е. Манджушрі займає центральне місце в «Саддхармапундариці» (де він згадує діяння колишніх будд) і в «Вімалакіртінірдеші» (де він єдиний учень Шак'ямуні, що має рівну мудрість з бодгісаттвою Вімалакірті). У «Гандхав'юсі» Манджушрі — один з двох керівників 500 бодхісаттв і перший наставник головного героя цієї сутриСудхани.

Згідно махаянській традиції, Манджушрі 70 міріад кальп тому був благочестивим королем в одній буддгакшетрі, яка знаходиться на сході (причому між цим світом і нашим світом — 7200 мільярдів світів). Він підняв дух просвітлення і вирішив бути бодгісаттвою в сансарі до тих пір, поки не залишиться жодної живої істоти, яка потребує порятунку.

Манджушрі у Ваджраяні

Згідно ваджраяністській традиції Манджушрі разом з Авалокітешварою і Ваджрапані — один з трьох головних бодгісатв. Він — центральна фігура одного з найдавніших творів Ваджраяни«Манджушрімулакальпи». Манджушрі уособлює мудрість, розум і волю. Зазвичай його зображують красивим індійським царевичем, що сидить на леві. У піднятій правій руці Манджушрі тримає палаючий меч (яким він розсіює морок невігластва), в лівій руці — лотос, на якому лежить сувій «Праджняпараміти сутри».

Гнівною еманацією Манджушрі вважають Махакалу.

Культ Манджушрі

Культ Манджушрі був особливо популярним у Тибеті і в Китаї, де його образ зустрічається в багатьох легендах. У китайській традиції Манджушрі зветься Веньшу (кит. 文殊文殊) (яп. Мондзю), у тибетській — Чжам-(д)пел. У Тибеті земним втіленням Манджушрі вважався засновник школи Гелуг Чже Цонкап (1357-1419).

Центром поклоніння Манджушрі в Китаї вважається гора Утайшань.

Втіленням Манджушрі вважав себе Нурхаці (1559-1626), засновник чжурчженьскої династії Пізня Цзінь, яка згодом була перейменована в Цін. З цим фактом пов'язана одна з версій зміни етноніма: чжурчжені стали називати себе манчжурами.

В японській традиції Манджушрі відомий під ім'ям Мондзю (яп. 文殊, Monju).

Мантра

Мантра, яка зазвичай асоціюється з Манджушрі, є такою:[2]

oṃ arapacana dhīḥ

ОМ А-РА-ПА-ЦА-НА-ДХІх

Ворожіння мо

З культом Манджушрі пов'язана тибетська практика ворожіння на мантрі oṃ arapacana dhīḥ, вирізьбленої на кубиках, подібно до гральних кісток.

Примітки

  1. Hodge, Stephen; Jones, Charles; Tinti, Paola (2003). У Keown, Damien. A Dictionary of Buddhism (англ.). Oxford, UK: Oxford University Press. с. 172. ISBN 0-19-860560-9.
  2. Buswell, Robert. Lopez, Donald. The Princeton Dictionary of Buddhism. 2013. p. 527

Див. також

Галерея

Бібліографія

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.