Мацуєв Микола Іванович

Народився в 1894 в селі Блистава Чернігівської губернії. Закінчивши Чернігівську гімназію, вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Імператорського петербурзького університету. Навчався у лінгвіста Олексія Шахматова, займався в семінарі Семена Венгерова. Мацуєва-студента цікавило вивчення античності, французької та італійської літератури Середньовіччя та Відродження. Закінчив університет в 1917. У 1918 повернувся в Україну[3].

З 1922 жив у Москві. Займався бібліотечною і бібліографічною працею. Близько п'яти десятиліть присвятив роботі зі складання багатотомного бібліографічного покажчика художньої літератури та літературного життя в Радянському Союзі з 1917—1965[3].

Брав участь у Другій світовій війні, в 47 років пішовши на фронт добровольцем[4].

Помер в Москві в 1975[3]. Похований на Ваганьковському цвинтарі.

На початку 1920-х Мацуєв брав участь у колективній роботі з підготовки одного з перших радянських покажчиків художньої літератури "Художня література російська та перекладна. 1917–1925. Покажчик статей і рецензій, що вийшов у 1926 і поклав початок власній багаторічній праці над бібліографічним літописом російського літературного життя періоду після Жовтневого перевороту[3].

У 1930-х за участі і під редакцією Мацуєва у виданні Російської державної бібліотеки вийшов бібліографічний покажчик «М. Ю. Лермонтов. 1814–1939» (М., 1939)[3].

Головна праця Мацуєва — багатотомна бібліографія художньої літератури і літературного життя в 1917–1965. Видання виходило з 1926 по 1972 під різними назвами («Художня література російська та перекладна», «Художня література і критика російська і перекладна», «Радянська художня література і критика») і склало в цілому 15 томів (окремі томи — в 2 випусках). Бібліографія включала переліки нових видань, рецензій на них і критичних статей про творчість їхніх авторів[5][3].

Згідно з авторським задумом, видання мало представляти реєстраційну бібліографію, що охоплює «всі книги — від зібрання творів відомого автора, що був виданий у центральному видавництві, і до невеликого зошиту віршів поета-початківця, що з'явився на далекій околиці»[3].

Але здійснення такого видання без купюр в підцензурні роки було неможливим. Перші випуски, куди увійшли описи багатьох згодом заборонених в Радянському Союзі книг, були заборонені цензурою і вилучені з бібліотек. Заборона поширювалася і на згадку імен опальних авторів в пізніших випусках, в тому числі в покажчиках — це розглядалося Головлітом як рекомендація і пропаганда[3][6].

Історик книги і цензури Арлен Блюм в праці «Заборонені книги російських письменників і літературознавців» наводить заборонний відгук цензорів на випуск 1940 року:

У книзі перераховуються, а тим самим рекомендуються твори ворогів народу: Аросєва, Воронського, Бєлих, Кольцова, Колбасьєва та ін. Ці ж прізвища згадуються в кінці книги[7].

Сучасники свідчать про опір Мацуєва цензурним заборонам[8][4]. За спогадами літератора Абрама Пале, коли видавництво не включило до довідника покажчик, Мацуєв, розуміючи, що відсутність цієї частини довідкового апарату ускладнить роботу читача з книгою, самостійно виготовив кілька машинописних копій покажчика до випуску 1960—1961 років і розіслав по головних бібліотеках країни:

Це повинно було чимало допомогти відвідувачам бібліотек в роботі над довідником… Тільки одна Публічна бібліотека ім. Салтикова-Щедріна відповіла листом подяки[9].

Микола Мацуєв виступав також як автор численних статей і рецензій з питань бібліографії, книжкової та бібліотечної справи, бібліографічних оглядів, робіт, присвячених особистим бібліотекам письменників[5][10]. Був упорядником численних бібліографічних довідок, рецензентом словників і письменників[3][11].

Друкувався в журналах «Книжкові новини», «Літературний критик», «Знамя», «Новый мир», «У світі книг» та ін[3].

Енциклопедія «Книга» вказує, що в процесі створення основних праць Миколи Мацуєва «сформувався тип галузевого обліково-реєстраційної бібліографічного посібника», а самі ці праці є «свого роду бібліографічним літописом вітчизняної художньої літератури і літературного життя за 1917–1965»[5].

"Гігантська, фактично одноосібна праця Мацуєва зі складання бібліографічного літопису літературного життя з 1917 по 1965 відзначена укладачами Фундаментальної електронної бібліотеки як «Російська література і фольклор»[3].

Визначаючи роботи Миколи Мацуєва як «важливі бібліографічні посібники з історії радянської літератури», електронна бібліотека «Наукова спадщина Російської федерації» вказує, що вони «відрізняються великою повнотою»[11].

Після смерті Миколи Мацуєва залишилася велика кількість не закінчених ним робіт[12].

У 1981 посмертно видана його незавершена праця «Русские советские писатели. Материалы для биографического словаря. 1917—1967», що містить біографічні і бібліографічні відомості про понад 4000 письменників[3][5][13].

Архів Миколи Мацуєва зберігається в РДАЛМ[3], частина паперів — в Архіві Російської академії наук[К 1][14].

• Мацуев Н. И., Беловская М. Р., Пруссак И. И. Художественная литература русская и переводная. 1917—1925 гг. Указатель статей и рецензий. — М. ; Одесса : Изд-во книжно-библиотечных работников, 1926. — 171 с. — 3000 екз.
• Мацуев Н. И. Художественная литература и критика русская и переводная. 1926—1928 гг. Библиографический указатель. Статьи и рецензии о книгах, теория и история литературы, критика, иконография писателей / предисл. Н. К. Пиксанова. — М. : Книжно-библиотечные работники, 1929. — 297 с. — 1500 екз.
• Мацуев Н. И. Три года советской литературы: Библиографический указатель за 1931—1933 гг. — М. : Сов. литература, 1934. — 115 с.

• Мацуев Н. И. Художественная литература русская и переводная. 1928—1932 гг. Указатель статей, рецензий и аннотаций. — М. : Гослитиздат, 1936. — 339 с. — 3000 екз.
• Мацуев Н. И. Художественная литература, русская и переводная, в оценке критики. 1933—1937 гг. Библиографический указатель. — М. : Гослитиздат, 1940. — 340 с. — 2400 екз.
• Мацуев Н. И. Художественная литература русская и переводная. 1938—1953 гг. Библиография. — М. : Гослитиздат, 1956. — 548 с.Шаблон:Cont. — 367 c.
• Мацуев Н. И. Советская художественная литература и критика. 1938—1948. Библиография. — М. : Сов. писатель, 1952. — 431 с.; То же. 1949—1951. — М., 1953. — 275 с.; То же. 1952—1953. — М., 1954. — 299 с.; То же. 1954—1955. — М., 1957. — 415 с.; То же. 1956—1957. — М., 1959. — 548 с.; То же. 1958—1959. — М., 1962. — 673 с.; То же. — 1960—1961. — М., 1964. — 569 с.; То же. 1962—1963. — М., 1970. — 624 с.; То же. 1964—1965. — М., 1972. — 647 с.
• Мацуев Н. И. Русские советские писатели: материалы для биографического словаря, 1917—1967 / вступ. ст. В. В. Гура. — М. : Сов. писатель, 1981. — 254 с. — 10 000 прим.

Бібліотечні портали

• Мацуев Н. И.: Биография. Фундаментальная электронная библиотека «Русская литература и фольклор». 2010.
• Мацуев Николай Иванович. Электронная библиотека «Научное наследие России». Процитовано 4 лютого 2017.

Довідкові видання

• Давыдова М. И. Мацуев Николай Иванович // Книга : энциклопедия / гл. ред. В. М. Жарков ; редкол.: И. Е. Баренбаум и др. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1999. — 800 с. — 5000 прим. — ISBN 5-85270-312-5.
• Давыдова М. И. Мацуев Николай Иванович // Библиотечная энциклопедия / Рос. гос. б-ка. — М. : Пашков дом, 2007. — С. 610. — ISBN 5-7510-0290-3.
• Блюм А. В. 4.1. Библиографические указатели // Запрещённые книги русских писателей и литературоведов, 1917—1991 : Индекс советской цензуры с комментариями / Блюм А. В. ; С.-Петерб. гос. ун-т культуры и искусств. — СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т культуры и искусств, 2003. — 403 с. — ISBN 5-94708-023-0.

Мемуарна література

• Палей А. Р. «Король библиографов». Н. И. Мацуев // Встречи на длинном пути : Воспоминания. — М. : Сов. писатель, 1990. — С. 151—156.
• Таратута Е. А. Путеводитель и попутчик в книжном море-океане // Книга воспоминаний. Ч. 2. — М. : Янус-К, 2001. — С. 72.

• Элькинд Э. Ю. Автографы, посвящённые книголюбу // Библиография : науч. журн. по библиографоведению и книговедению. — М., 2009. — № 5 (30 січня). — С. 97—98.