Маївський Дмитро Іванович

Став членом ОУН у 1933. В 1934 засуджений на 10 років[2] Учасник Другого Великого збору ОУН у м. Кракові[3]. Напередодні Другої світової війни 1939-45 очолював повітовий провід ОУН Жовківщини, пізніше — обласний провідник ОУН на Холмщині (1939—1940). Викладач, зорганізованих за сприяння Абверу, краківських підготовчих курсів СБ ОУН з конспірації[4].

У березні 1940 року важко поранений на Жовківщині[5]. На початку радянсько-німецької війни 1941-45 був призначений референтом Крайового Проводу ОУН на ЗУЗ, основним завданням якого була координація дій Похідних груп ОУН. Учасник похідних груп і в 1941-42 — заступник Крайового Провідника ОУН/ОУНСД у Києві, 20 листопада 1942 потрапив в засідку гестапо у Львові. Тоді то член Проводу Д.Маївський, побачивши облаву, пострілом у голову вбив штурмбанфюрера СС Шарффа і поранив службовця Кріпо [Кримінальної поліції — ІП], а сам, незважаючи на одержані дві кулі, втік через вікно.

Але у помсту за це 27 листопада нацисти розстріляли 27 націоналістів, ув'язнених у Львові (серед них — брат дружини Степана Бандери Опарівський та член УДП Андрій П'ясецький) і 52-х — у Старій Ягільниці біля Чорткова.

Головний редактор органу ОУН «Ідея і чин»(1942, 1944-45), «За самостійність України», «Молода Україна». Від травня 1943 р. в трійці членів Бюро Проводу ОУН (поруч із Р.Шухевичем та З.Матлою), обраний заступником голови Бюро.

Був одним з ініціаторів створення Антибільшовицького Блоку Народів та Української Головної Визвольної Ради (УГВР), і за їх дорученням, в грудні 1945 року разом з генералом Д.Грицаєм був направлений на зустріч з С.Бандерою, Я.Стецьком та іншими членами Бюро Проводу, які перебували за кордоном, для узгодження дій руху Опору.

При переході чесько-німецького кордону потрапив у засідку чеської поліції. Під час короткої сутички Дмитро Маївський застрелився, а Дмитро Грицай був схоплений і через деякий час страчений у Празькій тюрмі (за іншими даними, покінчив життя самогубством).

Відзначений Золотим Хрестом Заслуги УПА (посмертно)[6].