Мгеладзе Акакій Іванович

Народився в селянській родині. Незабаром після народження разом з батьками переїхав в місто Гудауту. Член ВЛКСМ з 1927 року.

З 1930 року був завідувачем організаційного відділу Гудаутського районного комітету ЛКСМ Грузії, завідувачем масово-економічного відділу Абхазького обласного комітету ЛКСМ Грузії.

Член ВКП(б) з 1932.

З квітня 1932 по 1933 рік — завідувач організаційного відділу, 2-й секретар Абхазького обласного комітету ЛКСМ Грузії.

У березні 1933 — січні 1935 року — 1-й секретар Абхазького обласного комітету ЛКСМ Грузії.

З січня 1935 по лютий 1938 року — 1-й секретар ЦК ЛКСМ Грузії.

У 1938 році — завідувач відділу студентської молоді ЦК ВЛКСМ у Москві. Восени 1938 року перебував під домашнім арештом.

У 1938—1942 роках — керуючий тресту «Грузнафта».

У 1942—1943 роках — військовий комісар управління тилу Закавказького фронту, старший батальйонний комісар, заступник начальника тилу Закавказького фронту у званні підполковника.

20 лютого 1943 — 8 грудня 1951 року — 1-й секретар Абхазького обласного комітету КП(б) Грузії та 1-й секретар Сухумського міського комітету КП(б) Грузії. У той період під його керівництвом було проведено роботу із забудови міста Сухумі.

У листопаді 1951 — квітні 1952 року — 1-й секретар Кутаїського обласного комітету КП(б) Грузії. З 1951 до 1953 — член Бюро ЦК КП(б) Грузії.

2 квітня 1952 — 14 квітня 1953 року — 1-й секретар ЦК КП Грузії. Член Військової ради Закавказького військового округу.

Мав доступ до секретаря ЦК КПРС Сталіна. Був противником першого заступника голови Ради міністрів СРСР, міністра внутрішніх справ і державної безпеки Лаврентія Берії (на особисте доручення Сталіна курирував спрямовану проти Берії так звану «Мінгрельську справу»). У 1950-их роках планувалось його переведення на партійну роботу до Москви.

Майже одразу після смерті Сталіна постановою VIII-го пленуму ЦК КП Грузії Мгеладзе було усунуто з посади першого секретаря ЦК КП Грузії. Одночасно з цим, на підставі опитування, був виведений зі складу ЦК КПРС, а згодом виключений з лав партії та заарештований. Після арешту Лаврентія Берії звинувачення проти Мгеладзе було знято. Тоді ж його було відновлено в КПРС, проте він не був допущений до керівних посад.

З 1953 до 1973 року займав посаду директора Бебніського радгоспу-розплідника Кварельського району. Цей радгосп вважався у Грузинській РСР зразково-показовим господарством.

З 1973 до 1978 року керував трестом «Грузплодовоч», трестом овочево-молочних радгоспів Грузинської РСР, аграрно-промислово-торгового об'єднання Міністерства сільського господарства, був заступником міністра сільського господарства Грузинської РСР.

У різні часи був депутатом Верховної Ради СРСР, ГРСР, Абхазької АРСР, Тбіліської та Сухумської міських рад.

Кавалер двох орденів Леніна, ордена Трудового Красного Прапора, ордена Вітчизняної Війни 1-го ступеня, ордена Червоної Зірки, двох орденів «Знак Пошани», бронзової, срібної та золотої медалей ВДНГ СРСР, а також низки бойових медалей.

• Доповідна записка секретаря ЦК Компартії Грузії А. Мгеладзе Й. Сталіну щодо проблем Абхазії
• Акакій Мгеладзе. Сталін. Яким я його знав. Сторінки близького минулого 380 с. 2001

• Праці. Мгеладзе, А. І.