Медведь Левко Іванович

Левко́ Іва́нович Медве́дь (5 (18) червня 1905(19050618), Чорна Гребля 22 лютого 1982, Київ) — український гігієніст. Академік Академії медичних наук СРСР (1969). Заслужений діяч науки УРСР (15.06.1965). Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках.

Левко Іванович Медведь
Народився 5 (18) червня 1905
М'якохід, Бершадський район, Україна
Помер 22 лютого 1982(1982-02-22) (76 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність українець
Діяльність лікар
Alma mater Київський медичний інститут
Заклад Національний медичний університет імені Олександра Богомольця
Відомі учні Сова Ромен Юхимович
Нагороди

Біографія

Народився 5 червня (18 червня) 1905 року в селі Чорна Гребля, (нині Бершадського району Вінницької області). Його батьки, Іван Васильович і Ксенія Михайлівна, мали невеличку земельну ділянку, виховували шістьох дітей. З малих років Левко працював підпаском у маєтку графа Потоцького.

1915 року закінчив із похвальною грамотою церковнопарафіяльну школу, згодом — двокласну школу. Від 1918 року Левко Медведь працював сезонним робітником, пізніше — підручним слюсаря, слюсарем на цукровому заводі у селищі Красносілка на Вінниччині. На цьому заводі вступив до комсомольської організації.

Від 1921 року Левко поєднував працю на заводі з навчанням у профтехшколі. В цей час його обрали депутатом сільської ради. 1924 року за путівкою комсомолу поїхав на навчання до Вінницького хіміко-фармацевтичного інституту. 1927 року із відзнакою закінчив інститут і отримав диплом про набуття фаху фармацевта-провізора.

У 1927–1930 роках працював головою профспілки медичних працівників міста Вінниці.

1929 року став членом ВКП(б).

У 1930 році працював завідувачем інформаційного сектору Вінницького окружного комітету КП(б)У, завідувачем Вінницького окружного аптекоуправлінням. З 1931 року — керівник Вінницького міського відділу охорони здоров'я. Одночасно читав курс лекцій з організації охорони здоров'я і аптечної справи у фармацевтичному інституті. Був ініціатором створення Вінницького виробничого медичного інституту (1932), працював і першим директором цього інституту.

Навесні 1933 року був призначений завідувачем агітаційно-масового відділу Жмеринського міськрайонного комітету КП(б)У Вінницької області, а у 1934 році — завідувачем відділу охорони здоров'я Дніпровського пароплавства. Виконуючи нові службові обов'язки, Медвідь звернувся до Народного комісаріату охорони здоров'я УРСР із проханням дозволити йому продовжити навчання у Київському медичному інституті. З урахуванням вищої фармацевтичної освіти він був прийнятий відразу на другий курс санітарно-гігієнічного факультету. 1935 року отримав нове призначення, відтепер у столиці УРСР, і став керівником Київського обласного відділу охорони здоров'я.

15 березня 1936 року Медведя призначають першим заступником наркома охорони здоров'я УРСР. Одночасно він продовжував навчання в медичному інституті, який закінчив у 1939 році. Того ж року вступив до аспірантури Київського інституту гігієни праці і професійних захворювань. Тема його наукових досліджень — сільськогосподарська токсикологія.

У травні 1941 року був призначений директором Першого Київського медичного інституту. З початком німецько-радянської війни за рішенням Раднаркому УРСР два київські медичні інститути були об'єднані і під керівництвом Медведя переведені до Харкова, потім до Челябінська. Навесні 1944 року у Челябінську він захистив кандидатську дисертацію з питань гігієни і токсикології ртутьорганічних сполук і очолив кафедру гігієни праці.

У 1943 році медичний інститут знов був переведений до Києва. Медвідь здійснював практичне керівництво відновленням лікарських установ столиці поряд із відповідальними завданнями стосовно санітарної протиепідемічної служби та ін. Одночасно продовжував працювати заступником міністра охорони здоров'я УРСР.

У березні 1947–1952 роках був міністром охорони здоров'я УРСР. Одночасно у 1944–1951 роках завідував кафедрою гігієни праці Київського медичного інституту.

У 1952–1964 роках працював директором Київського науково-дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань. Від 1964 року — директор Всесоюзного науково-дослідного інституту гігієни і токсикології пестицидів, полімерних і пластичних мас (Київ).

Автор понад 260 наукових праць, в т. ч. 7 монографій та посібників, що охоплюють питання гігієни села та сільськогосподарської праці, організації охорони здоров'я, історії медицини як науки, токсикології пестицидів. Л.І. Медвідь — почесний президент Міжнародної асоціації сільської медицини, член Міжнародної академії з охорони довкілля.

Меморіальна дошка на будинку по вулиці Станіславського, 2, в якому мешкав Левко Медведь у 1948—1982 роках
Могила Левка Медведя

Помер 22 лютого 1982 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

З нагоди 100-річчя від дня народження вченого-академіка Левка Івановича Медвідя було встановлено меморіальну дошку на приміщенні школи у селі М'якохід (Чорна Гребля).

Праці

  • Л. И. Медведь. Гигиена труда по применению инсектофунгицидов в сельском хозяйстве (1958).
  • Л. И. Медведь — ред. Справочник по пестицидам (гигиена применения в токсикологии) (1961).
  • Л. И. Медведь — ред. Гигиена труда в сельскохозяйственном производстве (1981).

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора (1971, 1987), орденами «Знак Пошани» (1961, 1966)[1].

Примітки

  1. who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 23 червня 2011. Процитовано 16 грудня 2010.

Література

Посилання

Попередник: Міністри охорони здоров'я УРСР
19471952
Наступник:

'
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.