Медведєв Олексій Васильович

Олексі́й Васи́льович Медве́дєв (28 березня 1884(18840328), село Сєрнозаводське Калузької губернії, тепер Калузької області Російська Федерація — розстріляний 30 жовтня 1937, Москва) — радянський державний, партійний і профспілковий діяч, 2-й секретар ЦК КП(б)У. Кандидат у члени Центральної контрольної комісії КП(б)У в грудні 1921 — квітні 1923 р. Член Центральної контрольної комісії КП(б)У в квітні 1923 — травні 1924 р. Член ЦК КП(б)У в травні 1924 — червні 1930 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в травні 1924 — січні 1925 р. і в жовтні 1926 — листопаді 1929 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в травні 1924 — грудні 1925 р. і в листопаді 1927 — листопаді 1929 р. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК КП(б)У в грудні 1925 — жовтні 1926 р. Член ЦК ВКП(б) у травні 1924 — червні 1930 р. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у липні 1930 — січні 1934 р.

Медведєв Олексій Васильович
Народився 16 березня 1884(1884-03-16)
село Сєрнозаводське Калузької губернії
Помер 30 жовтня 1937(1937-10-30) (53 роки)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
Національність росіянин
Діяльність революціонер
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Партія ВКП(б)

Біографія

Народився в робітничій родині. Закінчив церковнопарафіяльну школу. Трудову діяльність розпочав у 1903 році учнем ливарника Бєжицького машинобудівного заводу Орловської губернії.

Член РСДРП(б) з 1904 року. Вів революційну діяльність, кілька разів заарештовувався, перебував у засланні. Працював ливарником, слюсарем на заводах Москви, Луганська (з 1906 по 1907 рік на заводі Гартмана), Нижнього Новгорода, Царицина, Дебальцево, Макіївки, Риги, Харкова, Петрограда.

У 1917 році — член Петроградського комітету РСДРП(б), учасник Жовтневого повстання 1917 року у Петрограді. У 1918—1920 роках — голова Козельського повітового комітету РКП(б) Калузької губернії. Учасник Громадянської війни.

У 1921—1922 роках — голова Білоцерківського повітового комітету КП(б)У Київської губернії, агент для особливих доручень Військової ради Південного фронту, політичний працівник в Кримській трудової армії.

У 1922—1923 роках — голова Харківської губернської ради профспілок.

У 1923—1924 роках — голова Центральної Контрольної Комісії КП(б) України — народний комісар робітничо-селянської інспекції Української СРР.

17 травня 1924 — 13 січня 1925 року — 2-й секретар ЦК КП(б) України.

У січні — серпні 1925 року — відповідальний секретар Катеринославського губернського комітету КП(б)У. У серпні 1925 — вересні 1927 року — відповідальний секретар Катеринославського (Дніпропетровського) окружного комітету КП(б)У.

28 жовтня 1927 — 21 листопада 1929 року — секретар ЦК КП(б) України.

У листопаді — грудні 1929 року — у розпорядженні ЦК ВКП(б). З 8 грудня 1929 року — секретар Союзної ради ЦВК СРСР. У 1931—1934 роках — кандидат у члени Президії ЦКК ВКП(б).

У 1934 — серпні 1937 року — член Верховного суду СРСР.

Заарештований 20 серпня 1937 року. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до страти. Розстріляний 30 жовтня 1937 року. Реабілітований 3 березня 1956 року.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.