Медвеже Вушко

У селі виявлено поселення трипільської культури. Пам'ятка розташована поблизу села[1][2].

Перша згадка про село відноситься до часів народно-визвольної боротьби українського народу проти польських загарбників у ХVІІ столітті. Збереглися документи, у яких записано, що 9 липня 1779 року декан Іоан Романович посвятив с. Медвеже Вухо на Медвеже Вушко. В той час мешканці села були греко-католиками.

Землі села спочатку належали Вінницькому староству, потім вони перейшли у володіння графу Миколі Горохольському.

Пізніше село перейшло у володіння царської казни Російської імперії. Жителі села були звільнені від зазіхань поміщиків, але платили податки царю. Селяни займались землеробством і скотарством, окрема частина займалась кам'яними та теслярськими роботами. До реформи 1861 року майже всі угіддя (75 десятин) належали Браїловському монастирю, церкві. За даними 1900 року в Медвежому Вушку проживало 1562 мешканці.

У 1920 році село окуповане червоною армією, і у селі встановленна совєцька влада. В 1921 році затверджений статут сільськогосподарського товариства «Об'єднання робітників і селян». В цьому ж році село відносилось до Вінницької губернії Юзвинської волості.

В 1922 році в Медвежому Вушку були відкриті навчальні і культурно-просвітницькі заклади: артистичний гурток, хата-читальня. В 1923 році відкриті дитячі ясла на 20 дітей. В 1928 році було засноване садово-городньо-пасічникове кооперативне товариство «Червоний садок», буряково-кооперативне товариство села. У 1929—1930 роках був утворений колгосп імені Дзержинського. Основною спеціалізацією якого було землеробство і скотарство.

Пам’ятник воїнам-односельчанам

З 22 липня 1941 по 20 березня 1944 року село Медвеже Вушко було зайняте німецькими військами. На території села бої не проходили.

В 1950 році заснований радгосп імені Петровського. В селі займалися садівництвом, скотарством, землеробством. У 1969 році була заснована Подільська дослідна станція садівництва, яка займалась вирощуванням плодово-ягідних культур та виведенням нових сортів. Населення села складало 1840 чоловік. 

В наш час функціонує школа, сільська рада, будинок культури, пошта, медичний пункт, відділення Нової пошти, перукарня.

З 1930 року функціонує ДП ДГ Подільська дослідна станція Інституту садівництва НААНУ. Займається добором вітчизняних та інтродукованих сортів зерняткових та кісточкових культур, адаптованих до умов центрального регіону України. Інститут розробляє технологій вирощування скороплідних інтенсивних насаджень яблуні та утримує базову колекцію генетичних ресурсів яблуні. Загалом в інституті і дослідній мережі створено великий генофонд плодових і ягідних культур, який налічує понад 3 тис. сортів.

В результаті багаторічної наукової діяльності працівників інституту та його наукової мережі створено близько 300 сортів плодових і ягідних культур, що вирощувались в Україні та СРСР; розроблені та впроваджені у виробництво сучасні технології вирощування насаджень плодових і ягідних насаджень.

З 2002 року працює спільне українсько-голландське сільськогосподарське підприємство «Поділля ПЛАНТ», де забезпечені роботою більшість жителів села. «Поділля ПЛАНТ» виробляє та реалізує безвірусний посадковий матеріал полуниці, яка розмножується в Україні. Продукція компанії має сертифікат європейського зразку, підтверджений інститутом НАКТуінбау (Нідерланди). Також підприємство вирощує та реалізує саджанці яблуні.