Межжерін Олексій Степанович

Олексі́й Степа́нович Межже́рін (23 березня 1905(1905-03-23), Починок, Єльнінський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія — січень 1981, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський державний і партійний діяч. Депутат, секретар Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947).

Межжерін Олексій Степанович
Народився 23 березня 1905(1905-03-23)
Починок, Єльнінський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер січень 1981 (75 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 РРФСР
 СРСР
Діяльність державний діяч
Посада депутат Верховної Ради УРСР
Партія ВКП(б)
Автограф
Нагороди

Біографія

Народився 23 березня 1905(19050323) року в бідній селянській родині в селі Починок, тепер місто Починок, Смоленська область, Росія. У 1915 році закінчив три класи початкової школи в селі Починок. Працював у сільському господарстві. У 1923 році вступив до комсомолу.

У жовтні 1924 — жовтні 1925 року — заступник голови, голова Починківської селищної ради Єльнінського повіту. У жовтні 1925 — вересні 1926 року — вантажник станції Починок Московсько-Білорусько-Балтійської залізниці. У вересні 1926 — листопаді 1927 року — помічник машиніста паровозу Дніпропетровського металургійного заводу імені Карла Лібкнехта.

У листопаді 1927 — жовтні 1929 року — служив в РСЧА: курсант навчальної школи 15-го бронепоїзду Українського військового округу.

Член ВКП(б) з грудня 1928 року.

У жовтні 1929 — травні 1933 року — секретар партійного осередку Дніпропетровського металургійного заводу імені Карла Лібкнехта. У травні — листопаді 1933 року — секретар партійного осередку відділу робітничого постачання. У листопаді 1933 — січні 1934 року — завідувач відділу культурно-просвітницької роботи партійного комітету вагонного депо залізничної станції Дніпропетровськ. У січні — травні 1934 року — партійний організатор транспортного цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Комінтерну. У 1934 році закінчив два курси вечірнього філіалу Промислової академії в місті Дніпропетровську.

У травні — вересні 1934 року — заступник начальника політичного відділу Ульяновської машинно-тракторної станції (МТС) із партійно-масової роботи у селі Васильківці Дніпропетровської області. У вересні 1934 — лютому 1935 року — заступник начальника політичного відділу МТС, у лютому 1935 — жовтні 1936 року — заступник директора з політичної частини Іванівської машинно-тракторної станції (МТС) Дніпропетровської області.

У жовтні 1936 — квітні 1937 року — курсант українських курсів марксизму-ленінізму при ЦК КП(б)У в місті Києві.

У квітні — вересні 1937 року — заступник секретаря Магдалинівського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У вересні — грудні 1937 року — 1-й секретар Петропавлівського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У грудні 1937 — травні 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1938 року — виконувач обов'язків 2-го секретаря Одеського обласного комітету КП(б)У. У червні — серпні 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів Одеського обласного комітету КП(б)У.

З 25 липня 1938 по березень 1947 року — секретар Президії Верховної Ради Української РСР.

З 1 жовтня 1938 року — член Комісії по попередньому розгляду скарг та клопотань про помилування при Президії Верховної Ради УРСР[1].

Під час німецько-радянської війни працював у оперативній групі при штабі Південного фронту.

У березні 1947 — серпні 1951 року — заступник міністра лісового господарства Української РСР з кадрів.

У грудні 1951 — лютому 1954 року — директор лісового господарства міста Зубцова Калінінської області РРФСР. У лютому — липні 1954 року — не працював.

У липні 1954 — листопаді 1955 року — заступник начальника з політичної частини спеціальної монтажної контори Південно-Західної залізниці тресту «Містремтунель» у місті Києві. У листопаді 1955 — березні 1956 року — не працював. У березні 1956 — листопаді 1957 року — завідувач житлово-побутового відділу Українського республіканського комітету профспілки робітників харчової промисловості. У листопаді 1957 — лютому 1958 року — не працював. Проживав у місті Києві.

З лютого 1958 року — персональний пенсіонер республіканського значення. Помер у Києві в січні 1981 року.

Нагороди

Джерела
  • Межжерін Олексій Степанович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 180.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 50.
  • Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР]. — 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.
  • Межжерин Алексей Степанович // Вебсайт «Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991». (рос.)
  • Филиппов С. Г. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934­–1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. — 680 с. (рос.)
  1. ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 538. Арк. 213.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.