Мельникова Анастасія Рюриківна

Анастасія Рюриківна Мельникова (нар.. 19 вересня 1969 року,[3], Ленінград) — російський політичний діяч, актриса театру і кіно, телеведуча. Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга V і VI скликань з 14 грудня 2011 року.[4] Заслужена артистка Російської Федерації (2006)[5].

Мельникова Анастасія Рюриківна
Народилася 19 вересня 1969(1969-09-19)[1][2] (52 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність акторка
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Знання мов російська
Заклад Академічний драматичний театр імені В. Ф. Коміссаржевськоїd і Законодавчі збори Санкт-Петербурга
Членство Законодавчі збори Санкт-Петербурга
Партія Єдина Росія
Нагороди

IMDb ID 0578208

Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга
6-го скликання
Єдина Росія 14 грудня 2011

Велику популярність їй принесла головна жіноча роль Анастасії Абдулової в трьох серіалах: «Вулиці розбитих ліхтарів», «Опера. Хроніки забійного відділу» та «Ливарний».

Внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[6].

Біографія

Народилася 1969 року в сім'ї лікарів.

Закінчила акторський факультет ЛДІТМіКа (нині РДІСМ; курс Ігоря Владимирова) в 1990 році. Стажувалася в США.

З 1993 року працює в театрі імені В. Ф. Коміссаржевської. Художній керівник російсько-американського фестивалю мюзиклу.

Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга

У 2011 році була обрана до Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга від партії «Єдина Росія»[7]. При цьому Анастасія поки не є членом партії, перебуваючи в статусі кандидата (прихильника)[8].

У законодавчих зборах Петербурга Мельникова є заступником голови постійної комісії з питань культури, науки та освіти[9], опікуючись сферою культури. Так, Мельникова була одним з ініціаторів зустрічі депутатів, громадськості та голови комітету з культури Дмитра Месхієва. Свою роботу в комісії Мельникова описує так: «Я свою роль бачу в тому, щоб максимально згладити протиріччя, але щоб люди побачили проблему. А в агресії і в гніві людина не побачить тих речей, які їй хотілося б донести»[10].

11 березня 2014 року підписала звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики Президента РФ Путіна в Україні і в Криму.

18 вересня 2016 року Анастію Мельникову знову було переобрано депутатом на найближчі 5 років.

3 липня 2018 року, будучи членом комісії з соціальної політики і охорони здоров'я Законодавчих зборів Санкт-Петербурга, підтримала проект федерального закону № 489161-7 «Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації з питань призначення та виплати пенсій»[11][12]. Таким чином, Мельникова підтримала пенсійну реформу, запропоновану Урядом Росії.[13]

Родина

Серед пращурів — селяни і купці, а також дворяни з роду Верьовкіних-Шелют.

У XX столітті з'явилося багато лікарів Мельникових, основним навчальним закладом для них була Санкт-Петербурзька військово-медична академія.

Предки Анастасії родом з Мезені: її прадід Василь Васильович Мельников був одним з найбагатших купців міста[14]. Його син, дід Анастасії — хірург-онколог, генерал-майор медичної служби, академік Академії медичних наук СРСР Олександр Васильович Мельников (1889—1958)[15][16][17], батько — Рюрик Олександрович (1924—1993)[18] і мати Олена Олегівна (нар. 1946) — також хірурги-онкологи.

Брати — Олег (хірург, кандидат медичних наук) і Олександр (юрист).

Дядько Олег Мельников, астроном, член-кореспондент Академії наук СРСР[14][19].

У 18 років Анастасія пережила тяжку втрату — смерть Томаза Гвішіані, який, незважаючи на 22-річну різницю у віці, мав стати її чоловіком.

Донька Марія (нар.. 24 липня 2002).

З 1990 року була одружена з В'ячеславом Тельновим (нар.. 7 вересня 1958 р., Заслужений працівник культури Російської Федерації, кінопродюсер, тоді — директор Санкт-Петербурзької студії документальних фільмів, зараз — генеральний директор ВАТ "Кіностудія «Ленфільм»); прожили в шлюбі вісім років, пізніше розлучилися. В даний час — не заміжня.

Анастасія — хрещена мати Варвари Федорцової, дочки актора Андрія Федорцова[20].

Творчість

Фільмографія

  • 1990 Афганський злам епізод
  • 1994 Російський транзит танцівниця Настя
  • 1994 Рік собаки співачка
  • 1995 Манія Жизелі Лідочка Іваніва
  • 19982003 Вулиці розбитих ліхтарів 1-5 Анастасія Абдулова (5 сезонів, 135 серій)
  • 2000 Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон мистецтвознавець Ірина Лебедєва
  • 2000 Агент національної безпеки 2 (серія № 14 «Гордіїв вузол»)  емігрантка Люба Сунстрем
  • 2003 Ідіот  Олександра Іванівна Єпанчіна
  • 2004 Опера. Хроніки убійного відділу Анастасія Абдулова
  • 2004 Завжди говори «Завжди» 2  Рита
  • 2005 Ріелтор  Надя, дружина Аркадія
  • 2005 Казус Кукоцького  Ірина Іванівна Єлісєєва
  • 2006 Секретні доручення  слідчий Тетяна Лопатко
  • 2007 Стратити не можна помилувати  Олена Олександрівна Новожилова
  • 2007 Сонька — Золота Ручка  каторжанка Груня
  • 2007 Сторонній  дружина Олександра Ремезова
  • 2008 Біс  психолог Анастасія Мельникова
  • 2008  2014 Літєйний, 4  Настя Мельникова
  • 2008 Тільки вперед  Настя
  • 2009 Я покажу тобі Москву  слідчий
  • 2009 Глухар. Приходь Новий рік!  Настя Мельникова
  • 2010 Рись  Кошкіна
  • 2010 Питання честі  Настя Мельникова
  • 2015 12 місяців. Нова казка  Поліна, мама Лізи
  • 2015 Під електричними хмарами  Ірина
  • 2016 Іван  Ольга
  • 2016 Птах  мама Каті
  • 2019 Врятувати Ленінград  мати Насті, Марія Миколаївна

Телеспектаклі

  • 1999 — Ушанування Саллі Гейнс

Ролі в театрі

  • 2009 — Джон Прістлі «Скандальна пригода» — Хардейкер (антреприза)
  • 2009 — Олексій Козирєв «Стратити не можна помилувати» — директорка гімназії (антреприза)
  • 2014 — Бернард Шоу «Мільйонерка» — Єпіфанія (антреприза)
  • 2015 — Олексій Козирєв «На Брудершафт» — жінка. (Театр Алеко)

Інші телепроєкти

Тричі брала участь у телегрі Форт боярд 2003 і 2006 рік: у перший раз грала команда учасників: Сергій Чонішвілі, В'ячеслав Грунський, Ольга Сидорова, Євген Попов і Наталія Антонова, у другій і третій: Світлана Журова, Володимир Філіппов та Євген Ганелін.

Нагороди та звання

Примітки

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ČSFD — 2001.
  3. Труппа Академического театра имени Веры Комиссаржевской. Мельникова Анастасия. Архів оригіналу за 1 травня 2007. Процитовано 22 листопада 2006.
  4. Мельникова Анастасия Рюриковна | Законодательное Собрание Санкт-Петербурга (англ.). www.assembly.spb.ru.
  5. УКАЗ Президента РФ от 20.04.2006 N 405 «О присвоении почётных званий Российской Федерации». Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  6. Наказ Мінкультури від 15.01.2018 № 55
  7. Список избранных депутатов Законодательного Собрания Санкт-Петербурга пятого созыва
  8. Интервью с Анастасией Мельниковой в программе «Особый взгляд», 13-я минута
  9. Комиссия по образованию, культуре и науке
  10. Анастасия Мельникова: Мне не хватает 36 часов в сутках
  11. Комиссия по социальной политике и здравоохранению | Законодательное Собрание Санкт-Петербурга (англ.). www.assembly.spb.ru. Процитовано 30 липня 2018.
  12. http://www.assembly.spb.ru/files/agenda_report/241/_20180704143952_3243.pdf
  13. Как в Заксобрании Петербурга выбирали позицию по пенсионной реформе // СМИ
  14. Мезенское общество
  15. Александр Васильевич Мельников на сайте http://zakoylok.ru/
  16. А. В. Мельников на сайте «Смерть замечательных людей» (с фотографией)
  17. Энциклопедия Санкт-Петербурга (рос.). Процитовано 12 грудня 2009. Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  18. Памяти Рюрика Александровича Мельникова [Некролог] // Вопросы онкологии. С. 115. ISSN 0507-3758.
  19. Александр Антипин.  // Правда Севера : газета. Архангельск, 2007-08-16.
  20. Кум королю или каждому крестнику свой крестный отец | Блогер elena_dokuchaewa на сайте SPLETNIK.RU 18 апреля 2017
  21. Указ Президента Российской Федерации от 29 апреля 2019 года № 199 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.