Мелік

Мелік (азерб. Məlik, вірм. Մելիք, груз. მელიქი) — східний[1], зокрема, вірменський[2] дворянський титул та титул можновладного феодала, нащадка старовинної місцевої мусульманської та християнської знаті на території Вірменії й Азербайджану[3][4]. Слово походить від арабського малик (араб. ملك‎) — «король». У вірменській дворянської традиції, титул «Мелік» відповідає титулу «князя» («ішхан»)[5].

Історія титулу
5 князівств Карабаху

У державі Сефевидів титул «Мелік» носили представники третього[6] (з чотирьох) за рангом можновладного стану — володарі дрібних округів[6]. Ця група феодалів складалася з нащадків давньої місцевої аристократії, що не належала до кочових племен, які були майже зовсім винищені в південному Азербайджані і в більшій частині кавказької Вірменії, де вони були замінені кизилбашською та курдською кочовою знаттю. Однак нащадки старовинних мелікських родів вціліли в окремих округах Карабаху, Сюніку та Ширвану[4]. Можновладні вірменські меліки в державі Сефевідів існували лише в окрузі Лорі, в Карабаху в округах Джраберд, Гюлістан, Хачен, Варанді та Дізак[6] (Хамсей-і Карабах), а також у Киштазі[7]. Деякі меліки перебували у підпорядкуванні бейлербеїв, інші підпорядковувалися безпосередньо шаху. Мелікі, які підкорялися шаху, такі як володарі Лурестану та Хузестану, царі Кахеті та Картлі, називалися «валі»[8].

Вони, як і всі представники дворянського стану, були зобов'язані нести військову службу шаху[6].

Ділення

Існувало три різні групи меліків. Найголовнішими з них були вірменські меліки, що мали власні мелікства (Джраберд, Гюлістан, Хачен, Варанди та Дізак). Їхнє становище було таким самим, яке було даровано й напівнезалежним ханам. Вони були створені перськими шахами в обмін на виконувані послуги. З часом, через політичні потрясіння, меліки втратили свою автономність та потрапили під контроль ханів. Їх становище стало аналогічним положенню беків та Агаларів.

Друга, нижча, група меліків, складалася з мусульман, які спочатку були вірменами, а потім прийняли іслам. Користувалися вони тими ж привілеями, що і беки.

Третя група, складалася з сільських старійшин, яких іноді називали Мелік[9].

Примітки
  1. И. П. Петрушевский «Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в 16 начале XIX века» Восточный факультет Ленинградского государственного университета 1949 р. стр 58-59.
  2. Hewsen, Robert. "The Meliks of Eastern Armenia: A Preliminary Study." Revue des Études Arméniennes. NS: IX, 1972, pp. 297-308.
  3. Советская историческая энциклопедия. Малик (мелик). — М.: Советская энциклопедия. Под ред. Е. М. Жукова. 1973 — 1982.: "В некоторых завоеванных монголами странах (13-14вв.) Мелик — владетельный феодал местного происхождения. На территории Армении и Азербайджана при монголах, Сефевидах и в период существования полунезависимых княжеств мелик — владетельный феодал, потомок старинной местной мусульманской и христианской знати."
  4. И. П. Петрушевский «Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI — начале XIX века» Восточный факультет Ленинградского государственного университета 1949 р. стр 58:"Третья группа класса феодалов составлялась из потомков старинной местной знати — азербайджанской и местами армянской, не принадлежавшей к кочевым племенам. Эта знать была почти совершенно истреблена в южном Азербайджане и в большей части кавказской Армении (Ереванской области) и заменена здесь кызылбашской и курдской кочевой знатью. Но потомки старинной местной знати уцелели кое-где в Карабахе и особенно в Ширване. Обычным титулом высших представителей этой части знати был титул мелика. Представители дореволюционной кавказоведной историографии видели в меликах исключительно представителей армянской знати. Эта точка зрения ошибочна. Владетельные мелики — мусульмане в прикаспийских странах были известны и в период XIII-XV вв.,7 и при Сефевидах, и в период полунезависимых ханств."
  5. Раффи. Меликства хамсы.
  6. И. П. Петрушевский «Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI — начале XIX века» Восточный факультет Ленинградского государственного университета 1949 р. стр 59.
  7. Наряду с этим были и владетельные мелики — армяне в следующих округах: 1) в Лори на севере кавказской Армении, на границе с Грузией; 2) в пяти округах Нагорного Карабаха — Чараберд (Джраберт), Гюлистан, Хачен, Варанда и Дизак; эти пять карабахских армянских меликств обычно известны под общим именем «Хамсэй-и Карабах» («карабахская пятерица»); 3) в Кыштаге по р. Акере к юго-западу от Карабаха. И. П. Петрушевский «Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в 16 начале XIX века» Восточный факультет Ленинградского государственного университета 1949 р. стр 59.
  8. Н.В.Пигулевская. История Ирана с древнейших времён до конца 18 в. — Л., 1958. — С. 257.
  9. George A. Bournoutian // Russia and the Armenians of Transcaucasia, 1797-1889:a documentary record // Mazda Publishers, 1998 р. — p.332 (578)
    The term melik can be translated as a "lord's steward" There are three different groups of meliks. The highest are the Armenian meliks who had their own personal melikdoms: the meliks of Varanda, Dizak, Khachen, Talish [Gulistan], and Jraberd. Their position, like those granted to semiautonomous khans, was established by the Persian shahs in return for services performed. Later, due to political upheavals, the meliks lost their autonomy, and fell under the control of the khans. Their position became the same as begs and aqalars. The second, and lower, group of meliks, is composed of Muslims who were originally Armenian meliks and who converted to Islam. The enjoy the same privileges as the begs. In the third group are the village elders who are occasionally called meliks

Див. також
  • Гасан-Джалалян (династія)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.