Мелісс

Мелі́сс Само́сський (Μέλισσος ὁ Σάμιος) — давньогрецький політик з острова Самос та філософ 5 століття до н. е. бл. 485 — бл. 425 до н. е., досократик. Учень Парменіда, останній представник Елейської школи.

Мелісс
дав.-гр. Μέλισσος ὁ Σάμιος
Народився 470 до н. е.
Самос, Північні Егейські острови, Греція
Помер 430 до н. е.
Діяльність філософ, військовослужбовець
Галузь філософія
Знання мов давньогрецька
Напрямок Елейська школа і Досократики

Йому належить вчення про те, що буття нескінченне в часі (часу не існує). Імовірно першим припустив нескінченність Всесвіту. Мелісс написав трактат «Про природу, або Про суще», фрагменти якого збереглися до сьогодні в коментарях Сімпліція до «Фізики» Аристотеля і в псевдо-арістотелевському трактаті «Про Мелісса, Ксенофана, Горгія».

Біографія

Згідно записів Діогена Лаертського, Мелісс народився у Самосі, був сином Ітагена. Його вчителями стали Парменід, спілкувався з Гераклітом[1]. Плутарх згадував, що Мелісс командував самоським флотом під час війни з Афінами в 440 році до н. е. Попри обмаль кораблів і недосвідченість війська, флот здобув перемогу. Пізніше Перікл здійснив контратаку, взяв Самос в облогу і змусив місто здатися[2].

Погляди

Мелісс розвинув метафізичні та ідеалістичні тенденції елеатів. Філософ критикував і піфагорейство, і Геракліта, і Емпедокла, і атомістів, відстоюючи думку про розуміння буття як єдиного, нерухомого, нерозчленованого, безтілесного, дорозумного, нескінченного та самототожного. Першим висловив твердження, що ніщо не виникає з нічого чи, інакше, буття не виникає з небуття. На відміну від Парменіда, вважав Всесвіт є нескінченним не лише в часі, а й у просторі. Богів вважав непізнаваними, тому про них безглуздо що-небудь стверджувати.

Онтологічні погляди

Мелісс навів дванадцять атрибутів буття:

  1. ненароджене;
  2. немає початку і кінця в часі;
  3. немає початку і кінця у просторі;
  4. єдине;
  5. абсолютно однорідне;
  6. не збільшується і не зменшується;
  7. незмінне;
  8. не відчуває болю і смутку;
  9. абсолютно повне;
  10. нерухоме;
  11. не має густини;
  12. безтілесне.

Наведеними атрибутами Мелісс намагався провести кардинальну різницю між істинним буттям і примарністю. Те, що сприймають органи чуття, характеризується повною протилежністю до перелічених ознак.

Примітки
  1. Діоген Лаертський IX, 24
  2. Плутарх. Перікл 26

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.