Меморіал жертвам Голодомору (Торонто)

Зберегти та повідати світові про Голодомор здавна було однією з керівних ідей найсвідомішої частини української громади. Особливо тоді, коли правда про голод замовчувалась та репресувалась не лише в Радянському Союзі, але й у деяких політичних колах Заходу. Українська громада через свої організації та ряд комітетів сприяла зборові та документації свідчень про Голодомор. Так, Українсько-канадський дослідчо-документаційний центр зібрав колекцію інтерв'ю для збереження усної історії і випустив ряд документальних фільмів, серед яких «Жнива розпачу» (англ. Harvest of Despair), 1984; «Між Гітлером і Сталіном» англ. Between Hitler and Stalin, 2004; «Ціна свободи» англ. Freedom Had a Price; «Голодомор: голоси свідків» Holodomor: Voices of Survivors, 2015[2], ряд інших публікацій. Науку, освіту, пам'ять та публікації про Голодомор поширює також Український центр досліджень Голодомору. У 2008 Канада офіційно визнала Голодомор актом геноциду. Педагоги з української громади підготували і роками лобіювали, та врешті добилися включення тематики Голодомору до програм загальноосвітніх шкіл Канади, фактично, ще раніше, ніж це було зроблено в Україні. Для унаочнення тематики Голодомору та забезпечення мобільної методичної допомоги вчителям був оснащений спеціальний автобус із мультимедійними засобами для можливості проведення відповідних лекцій у різних куточках провінції Онтаріо[3].

Встановлення пам'ятника Голодомору було тривалий час на порядку денному діаспорних організацій. Однак довгий час не вдавалося знайти для пам'ятника чи то гідного місця, чи то загальної згоди щодо концепції. Врешті, близько 2013 був створений черговий комітет під егідою Конґресу Українців Канади під головуванням Оксани Реви, який домігся успіху. На той час пам'ятники Голодомору були вже встановлені в Едмонтоні (1983), у Вінніпеґу (1984), в Калґарі (1999) та в інших населених пунктах Канади. Оксана Рева звернулась із проханням про підтримку до тодішнього кандидата на мера Джона Торі, який, ставши мером у 2014, не забув про обіцянку і допоміг із виділенням ділянки на території Канадської національної виставки[1].

28 травня 2017 відбулась церемонія закладання монументу (англ. Holodomor Memorial Groundbreaking Ceremony). Виступаючи на церемонії, мер Джон Торі сказав:

Жодна з цих речей не могла бути зроблена якоюсь однією людиною. Якби не провідництво Оксани Реви та її комітету, цієї громади, а також повної підтримки Міської ради, з допомогою депутатів Законодавчої асамблеї Івана Бейкера, членів Парламенту Джеймса Малоні, Бориса Вжесневського та інших, це б не дійшло до здійснення Оригінальний текст (англ.) None of these things could be done by one person alone. Had it not been for the persistence of Oksana Rewa and her committee, this community and the full support of the City Council extending to MPP Yvan Baker, MPs James Maloney, Borys Wrzesnewskyj and others, this would not have happened.

[4]

• 
  Промовляє мер Торонто Джон Торі
• 
  Джон Торі, Микола Латишко і Тарас Багрій роблять «перший штих» на території, відведеній під меморіал. Зліва директорка Національної виставки Даєн Янґ, справа Оксана Рева.

Було оголошено збір коштів[5] на рахунок організації, спеціально створеної для цієї мети - Української Фундації Торонто (англ. Toronto Ukrainian Foundation)[6].

Загальний бюджет усього проекту становив 1,5 мільйона доларів. З цієї суми на будівництво 1,2 млн. доларів, решта — на підтримку Меморіалу, церемонію відкриття та освітні проекти для інформування широкого кола осіб про злочин Голодомору-геноциду.

Проект вже зібрав понад 1,0 млн. доларів і пожертви продовжують надходити від членів української громади в Канаді. Основними меценатами є: Фонд сім'ї Темертей ($ 500 000), Українська кредитна спілка та Кредитна спілка «Будучність» (по $ 100 000 кожна), Фонд ім. Шевченка та Фонд сім'ї Ігнатович (по $ 50 000 кожний) та Джордж і Жан Охрим ($ 25 000 - витрати на скульптуру "Гірка пам'ять дитинства" Петра Дроздовського). Також близько 150 осіб пожертвували від $ 1000- $ 25000"

, - зазначила координатор проекту Оксана Рева.

Передбачалося, що імена тих, хто пожертвує більше $1,000, будуть відзначені табличками на пам'ятній стелі обіч центральної алеї монументу, а тих, хто дасть менше $1,000, будуть згадані у програмі Меморіалу. На час Дня Незалежності України 2018 вже було зроблено більше 300 пожертв.

Родичі найбільших донорів Меморіалу, родини Темертей, самі пережили Голодомор. Батьки Джеймса Темертея та Людмили Темертей — Раїса та Ілля, які походили з Донбасу, самі пережили Голодомор. Людмила, фактично, створила Монумент Голодомору в Едмонтоні, відкритий у 1983 році, який був на той час першим таким пам'ятником у Канаді.

Збір коштів тривав і надалі та передбачалось, що якби зібрана сума перевищила $1.5 млн, вони б пішли на мету просвіти щодо Голодомору[7].

Будова меморіалу

Фактично, будівництво розпочалось у квітні і було завершене у жовтні 2018 року[8]

Торонто приєдналось до довгого списку великих світових міст, у яких споруджені меморіали Голодомору. Сама будова мала розпочатись 10 або 11 квітня, залежно від погоди. Зі списку п'ятьох будівельних фірм, які подались на конкурс, Українською Фундацією Торонто, як замовником, було вибрано одного контрактора — англ. Aldershot Landscape Contractors Limited, який взяв на себе виконання всіх робіт[9].

Урочисте відкриття меморіалу, як і планувалось, відбулося 21 жовтня 2018 року. Після короткого молебня з чисельною присутністю української громади Торонто та приїжджих відбулось урочисте відслонення центральної фігури меморіалу, авторства українського дизайнера Анатолія Гайдамаки та скульптора Петра Дроздовського, подібної до встановлених у Києві та деяких інших пам'ятниках. На відкритті були присутні почесні гості як Христя Фріланд, на той час міністерка закордонних справ Канади, мер Торонто Джон Торі, перший віце-прем'єр-міністр України Степан Кубів із делегацією від українського парламенту та виконавчої влади, консул України в Торонто Андрій Веселовський, член Парламенту Джеймс Безан та інші гості. Замовником пам'ятника виступив Конґрес Українців Канади, філія Торонто[10]. Надійшли вітальні телеграми від Прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо та Президента України Петра Порошенка[11].

Виступ Миколи Латишка, одного зі свідків Голодомору, котрий еміґрував до Канади, справив велике враження на присутніх. Він поділився страшними спогадами свого дитинства, коли йому, семирічному хлопчику, довелося бачити смерть багатьох знайомих, рідних, зокрема його сестрички.

«Як християни ми маємо вміти прощати, — сказав він, — але ми ніколи не повинні забувати. Тисячі свідків Голодомору, такі як я, казали правду. Мільйони людей загинули від голоду. Але Совєцький Союз говорив світовій спільноті, що все в порядку, незважаючи на те, що мільйони вмирали з голоду»

[12].

Христя Фріланд нагадала, що організатори Голодомору-геноциду хотіли зламати волю української нації та заперечували свої дії. При цьому вона наголосила:

«Спроба знищити український дух провалилася. Сьогодні й завжди ми пам’ятаємо про цю жахливу главу історії людства та вшановуємо пам'ять жертв». Вона також сказала: «Канада завжди разом із Україною виступатиме проти намагань обмежити її право на самовизначення, у тому числі Росією, та захищатиме народ України, її суверенітет й територіальну цілісність»

[13].

• 
  Микола Латишко ділиться спогадами про Голодомор
• 
  Учасники урочистостей відкриття меморіалу

Репортажі про подію були в канадській пресі, у повідомлені на сайті Посольства України в Канаді[14]. Подію висвітлювали численні українські джерела в однотипних повідомленнях. [15] [16] [17] [18]