Христя Фріланд

Народилася 8 лютого 1968 у Піс-Ривері, провінція Альберта[1][2]. Її батько, Дональд Фріланд, був адвокатом і членом Ліберальної партії Канади[3]. Мати, Галина Хом'як (1946—2007), українка за походженням, народилася після війни в Німеччині у таборі для біженців[4], теж була адвокаткою і 1988 року балотувалася на виборах в окрузі Едмонтон-Страткона від Нової демократичної партії[5][6]. Батько Галини, Михайло Хом'як, був журналістом-політемігрантом, а її сестра, Христина, вийшла заміж за історика-марксиста Джона Пола Химку.

Фріланд навчалася в Адріатичному коледжі об'єднаного світу[7]. Отримала ступінь бакалавра мистецтв з російської історії та літератури в Гарвардському університеті, 1993 року — ступінь магістра досліджень зі славістики в коледжі Святого Антонія в Оксфордському університеті, де навчалася за стипендією Родса[8][9].

Фріланд розпочинала свою журналістську кар'єру в Україні як стрингер Financial Times, The Washington Post і The Economist[10]. Пізніше вона працювала у Financial Times у Лондоні заступницею редактора, редакторкою британських новин, очільницею московського бюро, кореспонденткою у Східній Європі, редакторкою вікенд-видання та редакторкою FT.com[10].

З 1999 до 2001 року Фріланд працювала заступницею редактора канадської газети Globe and Mail[10], після чого обійняла посаду керівного директора Financial Times у США. У березні 2010 року Фріланд перейшла на посаду редактора в Thomson Reuters[11], а у квітні 2011-го стала редакторкою Thomson Reuters Digital[12]. Фріланд також була щотижневим оглядачем у Globe і Mail[13]. Працюючи у Thomson Reuters на посаді керівного директора та редактора відділу споживчих новин[14], оголосила про звільнення і рішення розпочати політичну кар'єру.

26 липня 2013 року залишила журналістику, щоб балотуватися на довиборах до парламенту Канади від Ліберальної партії у виборчому окрузі Торонто-Центр. 15 вересня 2013 року вона виграла праймеріз[15], а 25 листопада виграла вибори, отримавши 49 % голосів і перемігши Лінду Мак-Квег з Нової демократичної партії[16].

У листопаді 2015 стала міністром міжнародної торгівлі Канади[17], у січні 2017 р. очолила МЗС Канади[18].

У листопаді 2019 стала заступницею прем'єр-міністра Канади, міністром міжурядових справ Канади[19], а 18 серпня 2020 очолила Міністерство фінансів Канади.[20]

Фріланд одружена з Гремом Боулі, британським письменником і репортером The New York Times[21]. У них троє дітей: доньки Наталка (англ. Natalka) й Галя (англ. Halya) та син Айвен (Іван) (англ. Ivan)[22]. З літа 2013 року Фріланд живе в Торонто[10][15][23]. Окрім двох рідних мов — англійської та української, володіє також французькою, російською та італійською.[24]

Фріланд є авторкою книг «Продаж століття» (2000) про перехід Росії від комунізму до капіталізму[8] і «Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи» (2012)[25]. Книга «Плутократи» потрапила в список бестселерів The New York Times і отримала премію Лайонела Ґелбера за документальне освітлення міжнародних справ[26], а також Національну ділову книжкову премію як найбільш видатна канадська книга, що стосується бізнесу. Українською книга вийшла 2017 року, у видавництві Наш формат у серії ICU Business books.

Фріланд шість разів брала участь у ток-шоу «Real Time with Bill Maher»[27]. Вона також брала участь в програмах «The McLaughlin Group», «The Dylan Ratigan Show», «Imus in the Morning», «Fareed Zakaria GPS» і «The Colbert Report». Є частою гостею в політичному ток-шоу «Left, Right & Center» на радіостанції KCRW. У червні 2013 року Фріланд виступила з промовою на TED Talks, присвяченій питанням економічної нерівності, плутократії і глобалізації[28].

23 травня 2014 року дала інтерв'ю у студії Громадське ТБ[29].

Христя Фріланд бере активну участь у виборчій кампанії 2015 року. Зокрема позиція Лібералів щодо України полягає в тому, що Канада має проявити більше лідерства на міжнародній арені для того, щоб захистити вибір Україною демократичного шляху та західних цінностей від посягань Росії. Зокрема Ліберальна партія в особі її українських депутатів буде ініціювати надання Україні летальних оборонних озброєнь, навіть якщо США зі свого боку таких озброєнь не нададуть; припинення роботи міжнародної платіжної системи «Свіфт» на території Росії, особливо з огляду на клептократичний характер російської владної верхівки; недопущення жодних винятків із санкційних списків (маються на увазі персональні санкції щодо Сєчина, Якуніна та Чемезова, для яких консервативний уряд Гарпера зробив виняток), визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями, також продовження тренування українських військових та фінансову і експертну підтримку реформ в Україні[30]. 19 жовтня Христя Фріланд обрана до Федерального парламенту, передбачалось, що вона стане однією з міністрів нового уряду.[31]. 4 листопада 2015 призначена міністром міжнародної торгівлі Канади[32]. 10 січня внаслідок перестановок у Кабінеті міністрів призначена міністеркою закордонних справ[33].

Як і її колега, Мері-Енн Мігичук, складаючи присягу члена кабінету міністрів, Христя Фріланд поклала свою руку на українське Євангеліє, а наприкінці сказала українською «Дякую!»

2018 року закликала звільнити українського режисера, політв'язня Кремля Олега Сенцова[34]

Фріланд відвідала Україну від імені Ліберальної партії. Вона обідала з головним рабином Києва, зустрілася з Мустафою Джемілєвим, лідером кримських татар та народним депутатом, та з Віталієм Кличком і Петром Порошенком, який згодом був обраний президентом України у травні 2014 року.

Фріланд є однією із тринадцяти канадців, яким заборонили в'їзд Росії під санкціями, які ввів президент Росії Володимир Путін у березні 2014 року.

У червні 2020 міжнародна неурядова організація Freedom House відзначила особливий внесок Христі Фріланд у захист прав людини премією ім. Марка Палмера[35]

• Мері-Енн Мігичук

• Сайт виборчої кампанії Христі Фріланд (англ.)
• Блог Христі Фріланд на сайті агенції «Рейтер» (англ.)
• Христя Фріланд у соціальній мережі «Твіттер» (англ.)
• Приведення міністрів до присяги
• Презентація книги «Плутократи» Христі Фріланд
• «Плутократи» Христі Фріланд