Менка (притока Птичі)
Менка, Мена, Мен — колишня річка, нині струмок у Білорусі, права притока Птичі (басейн Дніпра).
Менка | |
---|---|
| |
53°49′08″ пн. ш. 27°21′50″ сх. д. | |
Витік | |
• координати | 53°49′35″ пн. ш. 27°18′25″ сх. д. |
Гирло | Птич |
• координати | 53°50′04″ пн. ш. 27°21′57″ сх. д. |
Басейн | басейн Прип'яті |
Країни: | Білорусь |
Регіон | Мінська область |
Довжина | 7 км |
Ідентифікатори і посилання | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Назва річки Менка має балтійську етимологію, оскільки до приходу слов'ян на території сучасної Білорусі жили балтські племена, споріднені з предками сучасних литовців та латишів, а балтійська гідронімія поширилася по всій країні. Так, у сучасній литовській мові слово menkos означає «дрібна, маленька»[1][2][3]. Також вірогідною є версія походження назви від миня, риби, відомої в ті часи як Мен, Менек[4]. Походження назви річки від дієслова «змінити» тощо малоймовірне.
Зараз Менка майже пересохла, а в документах XVI століття ще згадується як річка.
За 2 км від гирла Менки, при впадінні в неї струмка Дунаю, є городище (див. Городище Строчицьке) та залишки кількох великих стоянок навколо нього. На думку археологів, у IX—X столітті тут був Мінськ, перенесений в XI столітті на теперішнє місце.[5]
Примітки
- Жучкевiч В. Адкуль iмя твае, сталiца // Беларусь № 4, 1967. — С. 22.
- Роспонд С. Структура и стратиграфия древнерусских топонимов // Восточнославянская ономастика. — М.: Наука, 1972. — С. 22.
- Нерознак В. П. Названия древнерусских городов / Под. ред. Д. С. Лихачева. — М.: Наука, 1983. — С. 118.
- Жучкевич В. А. Краткий топонимический словарь Белоруссии. — Мн., 1974. — С. 232—233.
- Бабкова В. У. Менска (Мена, Мень) // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. — С. 21
Література
- Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. — 576 с.: іл. — ISBN 985-6302-33-1