Меніпп Гадарський

Меніпп Гадарський (грец. Μένιππος ὁ Γαδαρεύς; жив у III ст. до н. е.) — філософ-кінік та сатирик, на честь якого названі сатиричні жанри «меніппова сатира» та «меніппея». Його праці, жодна з яких не зберіглася, мали важливий вплив на Варрона та Лукіана, який називав Меніппа разом з Антисфеном, Діогеном та Кратетом одним з найвизначніших кініків.

Меніпп Гадарський
Картина «Меніпп» авторства Веласкеса в Музеї Прадо, Мадрид
Народження невідомо
Гадара, Келесирія, (сучасний Умм-Кайс, Йорданія)
Смерть 260 до н. е.
Фіви, Беотійський союз
повішення
Національність греки
Знання мов
  • давньогрецька мова
    • Діяльність
  • поет, письменник, комік
    • Літературний напрям Кініки
    Вчителі Кратет Фіванський[1] і Metroclesd[1]
    Історичний період елліністичний період
    Соціальний прошарок раб
     Меніпп Гадарський у Вікісховищі

    Життя

    Про життя Меніппа зберіглося мало подробиць. Він був фінікійцем[2] з грецького міста Гадара[3] в Келесирії (сучасна Йорданія)[4][5]. Античні джерела погоджуються на тому, що він був рабом, який служив громадянину з Понту, але певним чином отримав свободу і переїхав до Фів. Діоген Лаертський згадує сумнівну [6] історію, згідно з якою Меніпп накопичив статки як лихвар, втратив їх та вкоротив собі віку[7].

    Твори

    Меніпп писав сумішшю прози та віршів, проте всі його твори є втраченими. Відомо, що в своїх працях він порушував серйозні питання в дусі глузування, і особливо захоплювався нападами на епікурейців та стоїків. Страбон і Стефан Візантійський називали його «серйозно-комічним» (грец. σπουδογέλοιος, spoudogeloios).

    Твори Меніппа справили значний вплив на пізнішу літературу, тому сатиричні жанри «меніппова сатира» та «меніппея» були названі на його честь. Зберіглися деякі фрагменти з твору «Saturae Menippeae» авторства Варрона, які були написані, імітуючи стиль Меніппа[8]. Один з діалогів, приписаних Лукіяну, його наслідувачу, називається Меніпп, але оскільки підзаголовок («Оракул мертвих») схожий на твір, приписаний Меніппу Діогеном Лаертським, було висловлено припущення, що це є відсилкою до твору «Некромантія».

    До того ж, Афіней згадує праці, що називаються «Симпозіум»[9] та «Аркесілай»[10], а Діоген Лаертський також згадує «Продаж Діогена» ( грец. Διογένους Πράσει)[11] авторства Меніппа, що, ймовірно, є основним джерелом історії про те, як Діоген Сінопський начебто був захоплений піратами та проданий у рабство.

    Примітки
    1. Dictionnaire des philosophes antiques IV // Dictionnaire des philosophes antiques / R. Goulet — Paris: CNRS, 2005. — P. 467.
    2. Diogenes Laërtius, Lives and Opinions of Eminent Philosophers Book VI, Chapter 8, Section 99
    3. Blank, David, "Philodemus", The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Spring 2019 Edition), Edward N. Zalta (ed.), accessed 3 June 2020.
    4. Stephanus Byz.; Strabo, xvi.
    5. Strabo's Geography 16.2.29
    6. "The tradition that he was a moneylender and speculator in marine insurance is probably apocryphal, resting as it does on the always dubious authority of Hermippus." Donald Dudley, (1937) A History of Cynicism, page 70
    7. Diogenes Laërtius, Lives and Opinions of Eminent Philosophers Book VI, Chapter 8, Sections 99-100
    8. Cicero, Academica, i. 2, 8; Aulus Gellius, ii. 18; Macrobius, Sat. i. 11
    9. Athenaeus, 14.629F
    10. Athenaeus, 14.664E
    11. Diogenes Laërtius, vi. 29.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.