Гадара

Мапа Декаполіса, об’єднання десяти міст

У елліністичний та римський періоди Гадара була центром грецької культури в регіоні. Вона вважалася одним з найбільш еллінізованих міст Сирії та користувалася особливим політичним та релігійним статусом[1][2]. Антична Гадара мала стратегічне вдале місце на хребті, доступному зі сходу, але захищеному крутими схилами з інших трьох сторін[3]. Оскільки вона розташовувалася на висоті 378 м над рівнем моря, з неї було добре видно ущелину річки Ярмук, Голанські висоти та Тиверіадське озеро.

Римський період

У 63 році до н. е. римський полководець Гней Помпей Великий завоював регіон, після чого Гадара була відбудована та стала членом напівавтономного об'єднання десяти міст — Декаполісу[8][9]. 33 роки потому перший римський імператор Октавіан Август приєднав місто до єврейського царства свого союзника Ірода. За твердженням Йосипа Флавія, після смерті царя Ірода в 4 році до н. е. Гадара увійшла до складу римської провінції Сирія[10]. Після християнізації Східної Римської імперії Гадара зберегла свій важливий регіональний статус і на довгі роки стала резиденцією християнського єпископа[11].

В 66 році після початку єврейського повстання проти римлян, землі навколо Гадари була спустошені[12].

Мешканці міста взяли в полон деяких найсміливіших євреїв, з яких кількох було страчено, а інших ув'язнено[13]. Чимало з містян здалися майбутньому імператорові Веспасіану, який розмістив у Гадарі гарнізон[14].

Затоплена ділянка Гадарського акведуку

Акведук Гадари, збудований у II столітті, подавав питну воду до міста через кяриз 170 км завдовжки. Підземна ділянка акведуку довжиною в 94 км є найбільшим з відомих античних тунелів[3][15].

В Синоптичних Євангеліях згадується одне з чудес Ісуса Христа — вигнання бісів з Геразинського біснуватого. За свідченнями деяких рукописів це сталося в Гадарі, в інших — цим місцем була сусідня Гераса.

Гадарська дієцезія була номінально відновлена в XV столітті на правах титулярної єпархії. Посада її очільника є вакантною, хоча вона має посадових осіб, відповідальних за її управління.

Руїни Гадарського німфея з видом на Тиверіадське озеро

Руїни Гадари були відкриті німецьким мандрівником Ульріхом Яспером Зеетценом у 1806 році[16]. Вони лежать в Умм-Кайсі, невеликому містечку в провінції Ірбід в Йорданії, поблизу кордону з Ізраїлем та Сирією.

Однією з найвизначніших споруд античного міста є Гадарський німфей — велики напівзруйнований фонтан, присвячений водяним німфам. Серед руїн міста також збереглися вулиці, терми, два театри, іподром, римський акведук, храм, базиліка та інші споруди[17]. Декуманус, мощена центральна вулиця з подвійною колонадою, перетинає місто зі сходу на захід. Збережені старовинні оборонні стіни Гадари сягають 3 км в довжину.

У 2017 році археологами був виявилений старовинний храм, який був побудований за епохи еллінізму в III ст. до н. е. Храм, що був присвячений Посейдону, складається з портику, подіуму та наосу, святого приміщення[18]. На місці храму також була знайдена елліністична кераміка[19].

В середмісті також була виявилена мережа водяних тунелів, відокремлена від зовнішнього тунелю, що був виявлений багато років до цього[18].

Панорама на північ від Умм-Кайсу: на передньому плані — декуманус (головна вулиця); ліворуч та в центрі — Галілейські пагорби та Тиверіадське озеро; на задньому плані — Голанські висоти

Римські руїни стародавньої Гадари

В античну добу Гадара називалася «містом філософів»[20]. Девід Сідер зазначає, що в Гадарі мешкало чимало видатних філософів, письменників та математиків; до того ж, місто мало аж два театри. Втім, незважаючи на це, талановиті містяни вирушали до Греції та Італії в пошуках більших кар'єрних можливостей[21]. Найвидатнішими мешканцями міста були:

• Меніпп Гадарський (III ст. до н. е.) — цинік-сатирик.
• Мелеагер Гадарський (І ст. до н. е.) — філософ-цинік і поет[22].
• Філодем Гадарський (І ст. до н. е.) — епікурейський філософ і поет.
• Теодор Гадарський (І ст. до н. е.), — оратор[4].
• Філон Гадарський (II ст. н. е.) — математик, розрахував дуже точне значення числа π[23][21].
• Еномай Гадарський (II ст. н. е.) — філософ-цинік.
• Апсін Гадарський (III ст. н. е.) — ритор[24].