Меробавд

Флавій Меробавд (*Flavius Merobaudes, д/н — після 446) — військовий та державний діяч, поет часів пізньої Західної Римської імперії.

Флавій Меробавд
Народився невідомо
Бетіка, Кордова, Андалусія, Іспанія
Помер після 446
Підданство Західна Римська імперія
Національність франк
Діяльність поет, офіцер, письменник
Знання мов латина[1]
Титул vir spectabilis
Посада magister militum
Термін 443–446 роки

Життєпис

Походив зі знатного франкського роду. Ймовірно був родичем консулу Флавію Меробавду. Тривалий час згідно згадує Сідонію Аполлінарію мешкав в Бетіці, можливо там народився. Близько 430 року перебирається до Равенни, де почав кар'єру при дворі імператора Валентиниана III. Також став другом полководцю Аеція. У 430 і 431 роках відначився у боях в Норіці та проти алеманів.

Це дозволило йому стати сенатором, отримавши спочатку титул vir clarissimus, а потім vir spectabilis. Водночас призначається комітом (головою) консисторія. Брав участьу придушенні повстань в Альпах, за що 30 липня 435 року від імені міста Риму і імператора йому була споруджена бронзова статуя на Форумі Траяна, основа якої з дарчим написом були згодом виявлена ​​в 1813 році. Водночас багато часу починає присвячувати літературній діяльності. Можливо до 439 року став патрицієм, отримавши титул від імператора східної римської імперії Феодосія II під час участі в посольстві до нього (за іншою версією з нагоди шлюбу Валентиніана III і Ліцінії Євдоксії у 437 році).

У 443 році призначається магістром обох військ (magister utriusque militiae), змінивши на посаді Аеція. Меробавд бився в Іспанії, намагаючись придушити повстання багаудів, з чим він успішно впорався, завдавши поразки багаудам у битвах у верхів'ях річки Ебро. Проте, за рішенням Валентиніана III був відкликаний до Італії через інтриги проти нього при імператорському дворі.

Між 443 і 446 роками він активно виступав в сенаті, його красномовство вихваляв Ідацій. Подальша доля невідома.

Творчість

З усього доробка відомо про 1 поему, 2 панегірика, 4 оди, з яких збереглися лише уривки. Поема «Про Христа» тривалий час приписувалася іншому поетові Клавдію Клавдіану. Складена гекзаметром, складаєтсья з 30 рядків. В ній оспівується пожертва та великі вчинки Ісуса Христа. Тут виявляється приверженість автору нікейському символу віри.

Обидва пагерикиа 432 і 439 років присвічені військовим та дипломатичним успіхам Аеція. Оди мають також світський характер, де йдеться про побут навколишніх і друзів.

Примітки

  1. Mirabile: Digital Archives for Medieval CultureSISMEL – Edizioni del Galluzzo.

Джерела

  • Bachrach, Bernard S. (University of Minnesota. Center for Early Modern History). City Walls: The Urban Enceinte in Global Perspective. Cambridge University Press (2000)
  • Bruzzone, A. Flavius Merobaudes // Corpus Christianorum, Claves-Subsidia 4, Traditio Patrum, vol. I. Scriptores Hispaniae. / Ed. E. Colombi. — Brepols, Turnhout, 2015. — pp. 283—305.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.