Мерікара

Можливо, що Туринський царський папірус подає його як сьомого фараона Гераклеопольської династії під номером 4./24, де збереглась тільки частина його імені (Мер…[ра] Хеті)[1].

До початку правління в його руках був Нижній Єгипет. Того часу у Верхньому Єгипті посилилась династія номархів Фів. Вони називали себе фараонами, їх відносять до XI династії. Один із представників династії, Ініотеф II, воював проти Хеті III й Мерікари. Зрештою, під час правління останнього фіванцям удалось захопити VIII верхньоєгипетський ном (Абідос), що дозволило доставляти більше зерна до Фів. Номарху Сіуту (XIII ному) Хеті II об'єднався з Мерікарою та їм удалось здобути перемогу над фіванцями, однак відвоювати VIII ном не вдалось. Окрім того, Ініотеф зберіг і X ном (Ваджет). В результаті південний кордон Гераклеопольського царства відтоді проходив біля Сіуту. Хеті отримав пишні титули «воєначальника всієї країни» й «великого предводителя Верхнього Єгипту», однак жодного впливу за межами своїх володінь він не мав[1].

Після смерті Мерікари Гераклеопольське царство швидко занепало та, зрештою, було завойовано фараонами з ліванської династії[1].

• Демидчик А. Е. Безымянная пирамида: государственная доктрина древнеегипетской гераклеопольской монархии. — СПб. : Алетея, 2005. — 272 с. — ISBN 5-89329-765-2.
• Заморовский В. Их величества пирамиды. — 2-е. — М. : Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1986. — 432 с. — (По следам исчезнувших культур Востока)
• Эрлихман В. В.: Правители мира
• Jürgen von Beckerath: Chronologie des pharaonischen Ägypten
• Hornung E., Krauss R., Warburton D. A. Ancient Egyptian Chronology. — Leiden-Boston-Köln : Brill, 2006. — 517 с. — ISBN 90-04-11385-1.
• Поучение гераклеопольского царя, имя которого не сохранилось, своему наследнику, Мерикаре (пер. М. А. Коростовцева). Процитовано 23 серпня 2015.