Одинадцята династія єгипетських фараонів
XI династія — одна з династій фараонів, що правили в Стародавньому Єгипті в кінці так званого Першого перехідного періоду і на початку Середнього царства в XXII — XX століттях до н. е. Походила з міста Фіви, тому її називають Фіванською. Перші її представники були номархами IV верхньоєгипетського нома. Однак поступово вони набрали силу і почали розширювати свої володіння, заснувавши фіванське царство в Верхньому Єгипті, а потім і об'єднавши Єгипет у своїх руках, поваливши в середині XXI століття до н. е. X (гераклеопольську) династію, що правила в Мемфісі, і утворивши Середнє царство. Династія припинила існування в 1-й половині XX століття до н. е., коли владу отримав чаті Аменемхет I, що заснував XII династію.
Частина серії статей на тему: | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Історія Стародавнього Єгипту[1] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Великий Сфінкс і піраміди Гізи | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Археологічні культури:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Раннє царство
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Категорія • Портал | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Історія
Час правління XI династії орієнтовно відносять до:
- 2160–1785 рр. до н. е. — за І. Бікерманом.
- Бл. 2119–1794/93 рр. до н. е. — за Ю. фон Бекератом.
- Бл. 2080+16−1760 рр. до н. е. — за Е. Хорнунгом, Р. Крауссом і Д. Уорбертоном.
Манефон писав, що в XI династії було 16 фараонів, які царювали протягом 43 років. Однак ці відомості суперечать даним Туринського царського списку, а також сучасним знахідкам. В даний час вважається, що в династії було 7 правителів, які правили в цілому 143 роки. При цьому династія в перший час правила паралельно IX і X гераклеопольскій династіям.
Першим достовірно відомим представником династії був Ініотеф (Антеф) Старший, син Ікі, згадуваний у ряді написів. Однак першим фараоном династії вважається його син Ментухотеп I. Ю. фон Бекерат відносить початок його правління до 2119, Е. Хорнунг, Р. Краусс и Д. Уорбертон — к 2080+16[2].
Перші правителі династії спочатку були номархами в IV верхньоєгипетському номі зі столицею в Фівах. Однак вони поступово почали розширювати свої володіння, підпорядковуючи собі різні верхньоєгипетські номи. Ініотеф (Антеф) I, син Ментухотепа I, володів кількома верхньоєгипетськими номами і був вже досить самостійним правителем. Він носив кілька пишних титулів і привласнив собі хорове ім'я Сехертауі, претендуючи на титул фараона. Йому успадковував брат Ініотеф (Антеф) II, який привласнив собі хорове ім'я Уаханх. Ініотеф Уаханх воював проти геліопольського царства. За час довгого (майже в 50 років) царювання приєднав кілька номів, включаючи стратегічно важливий VIII верхньоєгипетський ном з центром в Абідосі. До кінця правління був фактичним правителем Верхнього Єгипту.
Надалі правителі Фіванського царства скористалися тим, що влада фараонів геліопольського царства ослабла. У підсумку Ментухотеп II на 39 році свого правління здобув перемогу над гераклеопольським фараоном і вперше з часів VI династії об'єднав Єгипет.
Ментухотеп II і його наступник Ментухотеп III значно зміцнили царську владу, відновили будівництво храмів, а також організували кілька походів за межі Єгипту.
Останнім правителем династії був Ментухотеп IV. Обставини переходу влади до нової династії погано відомі. Аменемхет I, що заснував XII династію, був чаті Ментухотепа IV. Він або повалив фараона, узурпувавши владу, або успадкував престол через бездітність Ментухотепа IV.
Відомо кілька написів з іменами ще трьох фараонів, однак обставини і контрольовані ними території невідомі. Можливо вони були самозванцями.
Список фараонів XI династії
Ім'я | Хронологія | Зіставлення з древніми списками фараонів | Примітки | |||||
Е. Хорнунг, Р. Краусс, Д. Уорбертон[2] | Ю. фон Бекерат | Античні автори (цитуя Манефона) | «Туринський список» | «Саккарський список 2» | «Абідоський список 2» | «Карнацький список» | ||
Ініотеф Старший, Антеф син Ікі | Юлій Африкан вказує 16 фараонів, що правили 45 років. | Номарх Фів. Не входить в список фараонів. | ||||||
Ментухотеп I | 1. 2080+16 | 1. 2119–? | 5.12. Теп[іа…] | 12. [Мен……] | Син Ініотеф Старший. Вважається першим фараоном династії. Правив в Фівах, але титулу фараона не носив. | |||
Ініотеф (Антеф) I Сехертауі | 2. ?–2067+16 | 2. ?–2103 | 5.13. [………] | Син Ментухотепа I. Першим з династії прийняв титул фараона з хоровим ім'ям Сехертауі. | ||||
Ініотеф (Антеф) II Уаханх | 3. 2066–2017+16 | 3. 2103–2054 | 5.14. [Уах-а]н[х Антеф…] | Син Ментухотепа I. Використовував титул фараона з хоровим ім'ям Уаханх. Воював проти геліопольського царства. До кінця правління був фактичним правителем Верхнього Єгипту. | ||||
Ініотеф III, Антеф III | 4. 2016–2009+16 | 4. 2054–2046 | 5.15. [Нехет-неб-теп-нефер Антеф…] | Син Ініотефа II. | ||||
Ментухотеп II | 5. 2009–1959+16 | 5. 2046–1995 | 5.16. Неб-хепет-ра […] | 37. Неб-хепет-ра | 57. Неб-хепет-ра | 29. Неб-хепет-ра | Син Ініотефа III. На 39 році свого правління захопив Мемфіс і об'єднав Єгипет, утворивши Середнє царство. Згідно Туринського списку царював 51 рік. Зміцнив королівську владу, відновив будівництво храмів. | |
Ментухотеп III | 6. 1958–1947+16 | 6. 1995–1983 | 5.17. Сеанх-ка-[ра…] | 38. Сеанх-ка-ра | 58. Сеанх-ка-ра | 30. Сенефер-ка-ра | Син Ментухотепа II. Організував експедицію в Пунт. | |
Ментухотеп IV, Небтауіра | 7. 1947–1940+16 | 7. 1983–1976 | Син Ментухотепа III, останній фараон з династії. | |||||
Ініотеф Какара, Антеф Какара (de) | 1983-1976 ? | Ймовірно самозванець, або претендент на трон. Точна ідентифікація часу і обставин правління неможлива. | ||||||
Джиібхентра (de) | 1978/77-1974/73 ? | Ймовірно самозванець. Точна ідентифікація часу і обставин правління неможлива. | ||||||
Сегерсені, Менехкара (de) | Ймовірно самозванець. Точна ідентифікація часу і обставин правління неможлива. |
Література
- Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. — М.: Издательство «Советская наука», 1948. — Т. 1. Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI–XV вв. до х. э. — 240 с.
- Бикерман Э. Хронология древнего мира. Ближний Восток и Античность / Перевод с английского И. М. Стеблин-Каменского; Ответственный редактор М. А. Дандамаев. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1975. — 336 с. — 15 000 экз.
- Брэстед Дж. Г. История Египта с древнейших времен до персидского завоевания / Авторизированный перевод с английского В. Викентьева. — М.: Книгоиздательство М. и С. САБАШНИКОВЫХЪ, 1915. — Т. 1. — 343 с.
- Демидчик А. Е. Безымянная пирамида: государственная доктрина древнеегипетской гераклеопольской монархии. — СПб.: Алетея, 2005. — 272 с. — ISBN 5-89329-765-2
- Демидчик А. Е. Номарх Анхтифи — современник фиванского царя Иниотефа II // Вестник древней истории. — М.: Наука, 2003. — № 1 (244). — С. 60—71.
- История древнего мира / Под редакцией И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. — Изд. 3-е, испр. и доп. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1989. — Т. 2. Расцвет древних обществ. — 572 с. — 50 000 экз. — ISBN 5-02-016781-9
- Древний Восток и античность. // Правители Мира. Хронологическо-генеалогические таблицы по всемирной истории в 4 тт. / Автор-составитель В. В. Эрлихман. — Т. 1.
- Jürgen von Beckerath. Chronologie des pharaonischen Ägypten: Die Zeitbestimmung der ägyptischen Geschichte von der Vorzeit bis 332 v. Chr. — Mainz: Verlag Philipp von Zabern, 1997. — XIX + 244 p. — (Münchner Ägyptologische Studien, Band 46). — ISBN 3-8053-2310-7
- Hornung E., Krauss R., Warburton D. A. Ancient Egyptian Chronology. — Leiden-Boston-Köln: Brill, 2006. — 517 S. — ISBN 90-04-11385-1
- Goedicke Hans. Königliche Dokumente aus dem Alten Reich. — Wiesbaden: Harrassowitz, 1967. — 256 S. — (Ägyptologische Abhandlungen, Bd. 14).
- Gomaà Farouk. Ägypten während der Ersten Zwischenzeit. — Wiesbaden: Reichert, 1980. — 170 S. — (Beihefte zum Tübinger Atlas des Vorderen Orients. Reihe B: Geisteswissenschaften. Bd. 27). — ISBN 3-88226-041-6
Примітки
- Усі роки подані до нашої ери.
- Hornung E., Krauss R., Warburton D. A. Ancient Egyptian Chronology.