Мері Те Таї Мангакахіа

Мері Те Таї Мангакахіа (22 травня 1868 — 10 жовтня 1920) була борчинею за виборче право жінок у Новій Зеландії, яка надихнула майбутні покоління жінок-маорі.

Мері Те Таї Мангакахіа
Народилася 22 травня 1868(1868-05-22)
Hokianga Harbourd, Far North Districtd, Нортленд, Нова Зеландія
Померла 10 жовтня 1920(1920-10-10) (52 роки)
Pangurud, Far North Districtd, Нортленд, Нова Зеландія
·Іспанський грип і грип
Країна  Нова Зеландія
Діяльність феміністка, учасниця Жіночого соціально-політичного союзу, суфражистка
У шлюбі з Hamiora Mangakahiad

Біографія

Мангакахіа народилась в Нижньому Вайхоу поблизу Пангуру в долині Хокіанга. Членкиня Те Рарава іві, вона мала походження Нґаті Те Реінга, Нґаті Манава та Те Кайтута, і була дочкою Ре Те Тай, впливового вождя. Вона здобула освіту в монастирі Святої Марії в Окленді і була успішною піаністкою.[1][2][3] Мангакахіа була третьою дружиною Хаміори Мангакахії, перставника суду рідних земель, а в червні 1892 року він був обраний прем'єр-міністром парламенту Котахітанга в Гокс-Бей. Наступного року вона виступила перед зборами (і стала першою жінкою, яка це зробила), внісши пропозицію на користь того, щоб жінкам було дозволено голосувати і бути членками парламенту.[4] Її попросили прийти до Палати представників, щоб висловити її прохання, і, роблячи це, вона стала першою жінкою, яка виступила з Те Котахітангою.[5] Аргумент Мангакахії полягав у тому, що жінки маорі завжди були землевласницями, але за колоніальним законодавством вони втрачали цю землю. Вона вважала, що чоловіки маорі не просуваються у вирішенні земельних суперечок з короною, і що королева Вікторія могла б краще реагувати на прохання інших жінок. Вона зазначила, що жінки-маорі — землевласниці, і їм не слід забороняти політичне представництво.

У 1893 році вона брала участь у створенні Ngā Kōmiti Wāhine, комітетів, пов'язаних з парламентом Котахітанга.

У 1897 році мрії Мангакії здійснилися — жінки отримали право голосу на виборах у Те Котахітанга.[6]

Пізніше вона приєдналася до жіночого комітету Котахітанга, комітетів, які були попередниками Ліги добробуту жінок маорі, і продовжувала брати участь у політиці маорі та соціальних рухах. Вона започаткувала Te Reiri Karamu (Жіноча колона) з Niniwa I te Rangi з Wairarapa. Її збірка статей і листів була місцем, де жінки маорі піднімали та обговорювали жіночі проблеми.

За словами членів сім'ї, вона померла від грипу в Пангуру 10 жовтня 1920 року і була похована на цвинтарі Пурейрей, Нижній Вайхоу, поблизу свого батька. У неї було четверо дітей — два сини, Мохі і Вайпапа, і дві дочки, Вангапуа Танджора Едіт і Мейбл Те Аоухайтіні.[1]

Примітки
  1. Ballara, Angela. Mangakahia, Meri Te Tai. Dictionary of New Zealand Biography. Міністерство культури Нової Зеландії. Процитовано 21 листопада 2015.
  2. Clarke, Chanel (14 листопада 2018). Meri's parliamentary chest and Mary Ann's chair. Auckland War Memorial Museum – Tāmaki Paenga Hira. Процитовано 7 травня 2019.
  3. Macdonald, Charlotte, ред. (1991). Meri Mangakāhia. The book of New Zealand Women. Wellington: Bridget Williams Books. с. 413–415. ISBN 0-908912-04-8.
  4. Trailblazers: Meri Te Tai Mangakāhia. The New Zealand Herald. 13 вересня 2019. Процитовано 19 вересня 2018.
  5. Te Manatū Taonga, Ministry for Culture and Heritage. Mangakahia, Meri Te Tai. Te Ara – The Encyclopedia of New Zealand (англ.). Процитовано 13 жовтня 2018.
  6. Brook, Karen. Meri Te Tai Mangakāhia. Our Wāhine | 125 Extraordinary New Zealand Women (амер.). Процитовано 13 жовтня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.