Гокс-Бей (регіон)
Гокс-Бей (англ. Hawke's Bay, маор. Heretaunga) — один з шістнадцяти регіонів Нової Зеландії, розташований на Північному острові. Населення — 155 000 осіб, площа — 14 164. Адміністративний центр — місто Нейпір, проте регіональна рада Гокс-Бей засідає як в Нейпірі, так і в найбільшому місті регіону Гастінгс (відстань у кільканадцять кілометрів). До складу регіону входить майже шість округів (територіальних управлінь). Гокс-Бей славиться виноробством, місцеві вина здобували світові нагороди.
Гокс-Бей | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Адм. центр | Нейпір | |||
Найбільше місто | Гастінгс | |||
Країна | Нова Зеландія | |||
Острів | Північний | |||
| ||||
Територіальні управління | 6 округів | |||
Офіційна мова | англійська маорі жести | |||
Населення | ||||
- повне | 155 000 (оц.2013-07-01)[1] (9-е) | |||
- густота | 10.94 особи/км? (9-е) | |||
Площа | ||||
- повна | 14 164 [2] км² (8-е) | |||
Висота | ||||
- максимальна | 1733 м (Гора Манґавіка) | |||
Часовий пояс | UTC+12 (NZST) Літній: UTC+13 (NZDT) | |||
Регіональна рада | Гокс-Бей | |||
Вебсайт | сайт ради | |||
ISO 3166-2 | NZ-HKB | |||
Гокс-Бей | ||||
|
Названий як і затока Гок на узбережжі якої розташований регіон. Сама затока отримала назву на честь адмірала Едварда Гока.
Географія
Регіон Гокс-Бей розташований у східній частині Північного острова.
Регіон широкою смугою витягнувся з півночі на південь вздовж східного тихоокеанського узбережжя острова на понад 250 км. Північну половину узбережжя утворює затока Гок-Бей, обмежена з півдня мисом Кіднаперс, а зі сходу півостровом Магіа. На суші на північному сході межує з регіоном Гісборн, на півночі з Бей оф Пленті, на північному заході з Ваїкато, із заходу та півдня — Манавату-Вангануї.
Вздовж усієї західної межі Гокс-Бей здіймаються гори. Найвища вершина Гора Манґавіка (англ. Mangaweka) — 1733 м н.р.м. (39°49′01″ пд. ш. 176°05′10″ сх. д.). Від гір до узбережжя простяглася горбиста рівнина.
На півночі низка озер, на висоті 600 метрів н.р.м., зокрема озеро Вайкаремоана (38°46′ пд. ш. 177°05′ сх. д.). Його береги дуже посічені, площа складає 54 км², глибина ж сягає 256 метрів. У 1954 було засновано найбільший серед чотирьох на Північному острові національний парк Те Уревера площею 2 127 км², до якого включили озеро, навколишні береги та лісисті гори на північ від нього. Трохи південніше протікає 172 км річка Могака, найдовша в регіоні.
Економіка
Станом на березень 2013 року річний ВВП Гокс-Бей становить 6.1 млрд $ (2.9 % загальнонаціональної економіки). ВВП на душу складає 39 035 $ (~400 тис ₴/рік) що нижче середнього показника по державі (47 532 $). [3]
З 2007 року ВВП зросло на 12,9 %, проте це майже вдвічі повільніше аніж загальнодержавний розвиток (24.5 % за цей же період). [3]
Населення
Назва | Нас. | % |
---|---|---|
Гастінгс | 66 800 | 44.10 % |
Нейпір | 57 240 | 37.80 % |
Ваїроа | 4,050 | 2.60 % |
Ваїпукурау | 3,741 | 2.40 % |
Ваїпава | 1,968 | 1.30 % |
Клів | 1,764 | 1.10 % |
Станом на середину 2013 населення Гокс-Бей становить 155 000 (3.46 % населення Нової Зеландії). [1]
82 % населення сконцентровано в містах Гастінгс (66 800 осіб(перепис 2013)) та Нейпір (57 240 осіб). Міста розташовані на відстані кільканадцять кілометрів одне від одного. Решта містечок мають менше 5 тис. мешканців[1]
Впродовж шести років регіон мав позитивну динаміку приросту населення на 500 осіб щороку (2006—2012). При цьому +1100 осіб середнього природного приросту та −600 осіб міграції. Проте останній рік (2006—2012) еміграція та природний приріст зрівнялися на рівні 900 осіб і чисельність населення в сумі не змінилася. [1]
Середній вік мешканців регіону постійно зростає та становить 39.8 років (сер.2013). Віковий розподіл: 0-14 років — 21,4 %, 15-39 — 28,8 %, 40-64 — 33,1 % , 65+ — 16,7 %. [1]
Посилання
- Всенаціональна оцінка населення ((англ.)). Статистика Нової Зеландії. 22 жовтня 2013. Процитовано 13 липня 2014.
- Нова Зеландія ((англ.)). Geohive.com. 5 березня 2013. Архів оригіналу за 14 липня 2011. Процитовано 13 липня 2014.
- Інфографіка Ново Зеландської регіональної економіки. Статистика Нової Зеландії. 28 березня 2014. Процитовано 14 липня 2014.