Мері Філбін
Ме́рі Фі́лбін (англ. Mary Philbin; 16 липня 1902 — 7 травня 1993) — американська акторка німого кіно. Її найбільш відомими роботами є фільми «Привид Опери» (1925) і «Людина, яка сміється» (1928), в яких виступала в амплуа Красуні для Чудовиська.
Мері Філбін | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Mary Philbin | ||||
| ||||
Ім'я при народженні | англ. Mary Loretta Philbin | |||
Народилася |
16 липня 1903[1][2][3] Чикаго[1] | |||
Померла |
7 травня 1993[1][4][…] (89 років) Гантінгтон-Біч, Орандж, Каліфорнія, США | |||
Поховання | Голгофа (цвинтар) | |||
Громадянство | США | |||
Діяльність | акторка, кіноакторка | |||
Роки діяльності | 1918 — 1930 | |||
IMDb | nm0679907 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Мері Філбін у Вікісховищі |
Життєпис
Народилася в Чикаго 16 липня 1902 року. Вона була єдиною дитиною в сім'ї Джона і Мері Філбін, ірландців за походженням. В юності брала уроки танців і гри на піаніно. Її подругою була Карла Леммле, майбутня акторка та племінниця режисера Карла Леммле, засновника кінокомпанії Universal Studios. У 1919 році Мері перемогла на конкурсі краси, головним призом в якому була роль у фільмі Еріха фон Штрогейма «Сліпі чоловіки». Однак її батьки спочатку відмовлялися відпустити шістнадцятирічну дочку в Лос-Анджелес, де проходили зйомки, і поки Мері залагоджувала це питання, її роль дісталася іншій акторці.
Проте, завдяки протекції Карли, яка представила подругу свого дядька і Ірвингу Тальбергу, Мері все-таки потрапила в кіно. Її кинодебютом стала невелика роль в мелодрамі 1921 року «Прокладаючи шлях». У тому ж році вона з'явилася ще в п'яти фільмах і в одному з них — мелодрамі про закоханих, які потрапили в шторм, під назвою «Попереду небезпека» — виконала головну роль Тресс Гарлоу.
Кар'єра Мері почала швидко розвиватися. У 1922 році вона увійшла до списку WAMPAS Baby Stars, куди щорічно обиралися тринадцять багатообіцяючих молодих акторок, і, починаючи з 1923 року стала все частіше отримувати провідні ролі («Карусель» Еріха фон Штрогейма, «Храм Венери», «Роза Парижа» і ін .). У 1925 році, будучи на піку кар'єри, вона знялася у фільмі жахів «Привид опери», зігравши співачку Крістіну, яку переслідує привид, персонаж Лона Чейні. Потім була головна роль Стелли Маріс в драмі «Зірка морів», рімейку однойменного фільму 1918 року із Мері Пікфорд.
Тоді ж в акторки почався роман з Полом Кенером, які працювали на Universal Studios (згодом він був продюсером два її фільму). Вони зустрічалися три роки і планували одружитися, проте через те, що сім'я акторки була проти цього шлюбу — Кёнер був євреєм, і тому його майбутня дружина повинна була прийняти юдаїзм, — Мері була змушена розлучитися з ним. Розрив став для неї великим ударом, і вона так ніколи і не вийшла заміж.
У 1928 році Філбін знялася в парі з німецьким актором Конрадом Вейдта в екранізації роману Віктора Гюго — драмі «Людина, яка сміється». У 1929 році вона дебютувала в звуковому кіно і випустила три фільми (крім того, на догоду новомодному течією була озвучена і випущена в прокат її попередня робота «Привид опери»). Із завершенням епохи німого кіно згасла і кар'єра акторки. Мері поїхала з Голлівуду і повернулася до батьків.
Померла 7 травня 1993 від пневмонії у віці вісімдесяти дев'яти років.
Фільмографія
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1928 | ф | Людина, яка сміється | The Man Who Laughs | Дея |
1925 | ф | Привид опери | The Phantom of the Opera | Крістін Даа |
1924 | ф | Роза з Парижу | The Rose of Paris | Мітсі |
1924 | ф | Шосе дурнів | Fools` Highway | Мамі Роуз |
1921 | ф | Впевнений вогонь | Sure Fire | епізодична роль |
1921 | ф | Торуючи шлях | The Blazing Trail | Таліта |
1921 | ф | Небезпека попереду | Danger Ahead | Трессі Гарлоу |
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #160231809 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Find a Grave — 1995.
- Filmportal.de — 2005.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.