Метод Рітца

Метод Рітца — прямий метод знаходження приблизного розв'язку крайових задач варіаційного числення. Метод названий на честь Вальтера Рітца, який запропонував його в 1909[1].

Метод полягає у виборі пробної функції, що повинна мінімізувати певний функціонал, у вигляді суперпозиції відомих функцій, які задовільняють граничним умовам. Тоді задача зводиться до відшукання невідомих коефіцієнтів суперпозиції. Просторовий оператор в операторному рівнянні, що описує крайову задачу, повинен бути лінійним, симетричним (самоспряженим) та додатньовизначеним.