Меєндорфська осциляція

Меєндорфська осциляція, меєндорфське міжсезоння, меєндорфський інтерстадіал або меєндорфське потепління — перший інтерстадіальний період в кліматичній історії Північної Європи після Віслінського льодовикового максимуму, базова стратиграфічна подія для пізнього Віслінського зледеніння. Серед рослинності переважала чагарникова, тундрового типу, з відносно високою часткою сонцелюбних рослин (наприклад, вересу).

Меєндорфська осциляція змінилась найдавнішим дріасом. Згідно з хронологією донних відкладень в Мерфельдському маарі (Meerfelder Maar) вона тривала близько 12,45 — 11,8 Кілороків до Р. Х. по хронології донних відкладень,[1]

Назва і його історія

Період отримав назву від пилкового профілю з Меєндорфу — району Гамбурга, який є пересічною місцевістю даного періоду. Термін зафіксував Бурхард Менке, який спочатку використовував назву «мейендорфський інтервал»[2], а пізніше перейменував його в «мейєндорфський інтерстадіал» (мейєндорфське міжсезоння).

Характеристика

Початок мейєндорфського інтерстадіалу характеризується підвищеним вмістом пилку таких рослин, як карликова береза, верба, обліпиха крушиновидна, ялівець і полин. Досить велика частка сонцелюбних рослин. Межа з подальшим найдревніший дріас визначається зростанням пилку недеревних рослин після максимуму поширення обліпихи.

Типовий для даного періоду профіль був виявлений поблизу Глюзинга в Шлезвіг-Гольштейн. Таким чином, типовим регіоном для даного періоду є Шлезвіг-Гольштейн, хоча період також засвідчений поблизу Гамбурга, в Нижній Саксонії, Рейнланд-Пфальці і Бранденбурзі.

Література

Примітки
  1. Litt et al. (2007: S.59
  2. B. Menke: Das Spätglazial von Glüsing. Ein Beitrag zur Kenntnis der spätglazialen Vegetationsgeschichte in Westholstein. Eiszeitalter und Gegenwart 19, 1968, S. 73-84


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.