Шлезвіг-Гольштейн

Шлезвіг-Гольште́йн (нім. Land Schleswig-Holstein) — земля Федеративної Республіки Німеччина. Розташована в північній частині країни. Столиця — місто Кіль. Сусідами землі є Нижня Саксонія, Мекленбург-Передня Померанія, Гамбург і Данія. Утворена 23 серпня 1946 року. Площа — 15.799,65 км². Населення — 2 903 773 (на 31 грудня 2019[5]). На теренах землі розмовляють німецькою, нижньонімецькою, данською і фризькою. ХДС, Зелені і ВДП очолюють земельний уряд. Голова уряду — Даніель Ґюнтер (СДПН) (від травня 2017). За результами виборів до ландтагу, що відбулися 7 травня 2017 року, в ньому представлені такі партії: ХДС (25 депутатів), СДПН (21), Зелені (10) і ВДП (9), АдН (4), СПВ (3) та позафракційний (1). Має 4 депутатів у Бундесраті, верхній палаті парламенту Німеччини. Валовий внутрішній продукт землі складає 93,37 млрд € (2017)[6]. Борг землі становить 31,820 млрд € (31 грудня 2015)[7]. Рівень безробіття — 4,9 % (листопад 2019)[8]. Міжнародний код — DE-SH.

Шлезвіг-Гольште́йн
Прапор Герб
Гасло: Нероздільні навіки[1]
Karte
Країна Німеччина
Столиця Кіль
Площа 15.799,65 км²
Населення 2 903 773 (на 31 грудня 2019[2])
Густота 184 осіб/км²
Утворена 23 серпня 1946
ВВП 93,37 млрд € (2017)[3]
Борг 31,820 млрд € (31 грудня 2015)[4]
Голова Даніель Ґюнтер (СДПН) (від травня 2017)
Уряд ХДС, Зелені і ВДП
Ландтаг ХДС (25 депутатів), СДПН (21), Зелені (10) і ВДП (9), АдН (4), СПВ (3) та позафракційний (1)
Останні вибори 7 травня 2017
Наступні вибори 2022
Голосів у Бундесраті 4
ISO DE-SH
Сайт www.schleswig-holstein.de

Назва
  • Шлезвіґ-Гольштейн (нім. Schleswig-Holstein) — офіційна українська назва згідно з Газетирем[9]
  • Шле́звіґ-Гольшта́йн (нім. Schleswig-Holstein) — транскрипція з урахуванням правопису та сучасної літературної вимови.
  • Шле́звіг-Гольште́йн (нім. Schleswig-Holstein, ниж.-нім. Sleswig-Holsteen) — найпоширеніша назва землі в сучасній українській мові.
  • Шле́звіг-Гольште́йнська земля́ (нім. Land Schleswig-Holstein, ниж.-нім. Land Sleswig-Holsteen) — назва землі з урахуванням адміністративного статусу.
  • Шле́звіг-Гольшти́нія — українська транскрипція російської назви XVIII—XX ст.[10].
  • Слесвікум-Гольса́тія (лат. Slesvicum-Holsatia) — латинська назва.
  • Сле́свіґ-Го́льстин (дан. Slesvig-Holsten, Delstat Slesvig-Holsten) — данська назва.
  • Сла́свік-Го́льстін (півн.-фриз. Slaswik-Holstiinj, Lönj Slaswik-Holstiinj) — північно-фризька назва.

Географія

Шлезвіг-Гольштейн розташований на півдні Ютландського півосторова між Балтійським морем на сході і Північно-Німецьким морем на заході. Земля межує на півночі з Ютландією (Данія), на півдні — з Гамбургом, Нижньою Саксонією і Мекленбург-Передньою Померанією[10]. Південно-західним кордоном, що відділяє Шлезвіг-Гольштейн від Нижньої Саксонії слугує річка Ельба.

Міста: Любек, Шлезвіг, Фленсбург, Ютерзен, Гузум

Через центр землі, від Кіля до Брунсбюттеля пролягяє Кільський канал, який сполучає Балтійське і Північно-Німецьке море.

Історія

Герцогства

Шлезвіг і Гольштейн були двома герцогствами під правлінням данських королів з 1460 року, але вони не були частиною королівства. Більшість населення становили німці, а Гольштейн був членом Рейнської Конфедерації, створеної в 1815. У 1761 році герцог Гольштейн-Готторпський став імператором Росії під ім'ям Петро III. Петро III планував напасти на Данію, щоб повернути Гольштейн-Готторпські володіння, приєднані до Шлезвігу. Імператриця Катерина II в 1767 році уклала договір з Данією  про союз, підтверджений трактатом 1773 року (так званий Царскосельський трактат), який повністю врегулював «готторпське питання». Згідно з укладеним трактатом, спадкоємець російського престолу Павло I, що був одночасно Гольштейн-Готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург і Дельменхорст в Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх Август I Ольденбургский. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії. 

У 1848 році прусські війська вступили до Шлезвіґу і таким чином почалася Дансько-прусська війна, що закінчилася миром 2 липня 1850 року. З того часу Шлезвіг-Гольштейн був повернутий до статусу, що існував до війни. Шлезвіг отримавши особливе данське управління; Гольштейн і Лауенбург, будучи членами Німецького союзу, залишалися під владою Данії; порядок престолонаслідування був визнаний загальний для Данії і герцогств, а саме на користь данського принца-наступника Християна Глюксбурзького.

Гольштейнці спробували на свій ризик продовжувати війну з Данією, але були розбиті в битві при Іштедте 24-25 липня 1850 року. Їх розрахунки на підтримку з боку Пруссії не виправдалися. 29 листопада 1850 року в Ольмюці прусський уряд, на вимогу Росії й Австрії, змушений був відмовитися від підтримки революційного руху у Шлезвіг-Гольштейні. Туди була надіслана комісія для приборкання повстання в супроводі австрійських військ. Тимчасовий шлезвіг-гольштейнський уряд усунувся від влади. Гольштейн був зайнятий австрійцями, данцями Шлезвіг.

Шлезвіг-Гольштейном фактично почали керувати як данською провінцією. Герцогства Шлезвіг і Гольштейн, однак, зберігали свої старі привілеї, місцеві закони і становили особливий митний округ. У Готторпі (до 1846 року) перебував данський намісник, а вища урядова установа для герцогств становила так звана німецька канцелярія в Копенгагені.

Провінція

Згідно з Празьким мирним договором від 23 серпня 1866 року Австрійська імперія поступилася герцогствами Шлезвіг і Гольшейн на користь Пруссії. Одна зі статей договору передбачала плебісцит населення у Північному Шлезвіґу про приєднання до Данії або Пруссії, але цей пункт проігнорували, а через 12 років — скасували[10]. Паралельно, 27 вересня 1866 року Прусія уклала іншу угоду із великим герцогом Петером Ольденбурзьким, за якою він зрікався своїх претензій на спадщину у Шлезвіґу й Гольштейні за 1 мільйон талерів[10]. 12 січня 1867 року Прусія об'єднала обидва герцогства, проголосивши створення Шлезвіг-Гольштинської провінції[10].

1895 року німецька влада завершила будівництво Кільського каналу (каналу імператора Вільгельма), що скоротив час проходу між Балтійським і Північно-Німецькими морями.

1890 року, згідно з Занзібарським договором, Велика Британія повернула Німеччині острови Гельголанд, які увійшли до складу Шлезвіг-Гольштейнської провінції[10][11].

Після поразки Німеччини у Першій Світовій війні країна уклала Версальський договір від 28 червня 1919 року, який вимагав провести на території Шлезвіґу плебісцит населення про приналежність до Данії. 10 лютого і 14 березня 1920 року, під наглядом спостерігачів від країн Антанти, відбулося два плебісцити у Північному і Центральному Шлезвіґу. Населення північних областей проголосували за приєднання до Данії (74.9 %, 75.431 особа), а центральних — за залишення у Німеччині (80.2 %, 51,742 особи). 15 червня того ж року Північний Шлезвіг (Апенрадський, Гадерслебенський, Зондебурзький повіти) увійшов до складу Данії й отримав назву Південна Ютландія. 1921 року було визначено новий дансько-німецький кордон[12].

Земля

23 серпня 1946 року на території Шлезвіг-Гольштейнської провінції була утворена Шлезвіг-Гольштейнська федеральна земля Німеччини[13]

Адміністративний поділ

Повіти
Герцогство Лауенбург Kreis Herzogtum Lauenburg
Адміністративний поділ
Дітмаршен Kreis Dithmarschen
Північна Фризія Kreis Nordfriesland
Східний Гольштейн Kreis Ostholstein
Піннеберг Kreis Pinneberg
Плен Kreis Plön
Рендсбург-Екернферде Kreis Rendsburg-Eckernfoerde
Шлезвіг-Фленсбург Kreis Schleswig-Flensburg
Зегеберг Kreis Segeberg
Штайнбург Kreis Steinburg
Штормарн Kreis Stormarn

4 міст на правах району:

  1. Кіль (KL)
  2. Любек (HL)
  3. Ноймюнстер (NMS)
  4. Фленсбург (FL)

Ляндтаґ
Даніель Ґюнтер, голова земельного уряду з 28 червня 2017 року.

Розподіл місць у Шлезвіг-Гольштейнському ландтазі за результатами виборів 2017 року. Уряд очолює коаліція ХДС, Зелених і ВДП.

Розподіл 73 місць:

Промисловість

Розвинуті суднобудування, виробництво електричного й інженерного устаткування, харчова промисловість.

Населення

В землі розмовляють німецькою (бл. 2,7 млн мовців), нижньонімецькою (бл. 1,3 млн мовців), данською (бл. 65 тисяч мовців[14]), фризькою (бл. 10 тисяч мовців).

Примітки
  1. Фраза із Рібського договору 1460 про об'єднання Шлезвіга і Гольштейна.
  2. Statistikamt Nord – Bevölkerung der Gemeinden in Schleswig-Holstein 4. Quartal 2019 (XLSX-файл) (нім.)
  3. Bruttoinlandsprodukt von Schleswig-Holstein seit 1970. de.statista.com.
  4. Schulden der öffentlichen Haushalte am 31. Dezember 2015. www.destatis.de.
  5. Statistikamt Nord – Bevölkerung der Gemeinden in Schleswig-Holstein 4. Quartal 2019 (XLSX-файл) (нім.)
  6. Bruttoinlandsprodukt von Schleswig-Holstein seit 1970. de.statista.com.
  7. Schulden der öffentlichen Haushalte am 31. Dezember 2015. www.destatis.de.
  8. Arbeitslosenquoten im November 2019 – Länder und Kreise. statistik.arbeitsagentur.de. Statistik der Bundesagentur für Arbeit. Процитовано 2 грудня 2019.
  9. Українська назва згідно з Газетирем (покажчиком) географічних назв світу. — К. : Мінекоресурсів України, 2006. — С. 1954.
  10. Шлезвиг-Гольштиния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1903, Т. 39, С. 677—682.
  11. Helgoland-Sansibar-Vertrag
  12. Alnor, K. Die Ergebnisse der Volksabstimmungen vom 10. Februar und 14. März 1920 in der 1. und 2. schleswigschen Zone (= Heimatschriften des Schleswig-Holsteiner-Bundes. Band 15). Flensburg (Lutherhaus): Verlag des Schleswig-Holsteiner-Bundes, 1925.
  13. Verordnung Nr. 46, Auflösung der Provinzen des ehemaligen Landes Preußen in der Britischen Zone und ihre Neubildung als selbständige Länder (1946). verfassungen.de. 23 серпня 1946.
  14. З них — 50 тисяч представники данської меншини, 7 тисяч — громадяни Данії, а також кілька тисяч німців, що опанували данську мову в процесі навчання.

Бібліографія

Довідники

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.