Мигулинські печери

Дослідники припускають, що Мигулинські печери могли бути утворені раніше, ніж станиця Мигулинська, вік якої становить близько 6 століть, чи створені в той же час[3] що і станиця, а перші келії були створені за часів татаро-монгольського іга. Монастир під землею, а не на поверхні, міг бути побудований з міркувань безпеки — так його було б легше захищати від ворожих нападів. Також, він міг слугувати схованкою — існують легенди та докази існування тунелю, за допомогою якого можна було вийти на інший берег Дону. З часом він зруйнувався через несприятливі зовнішні фактори. Дослідники припускають існування інших підземних тунелів, довжина яких становила близько 15 кілометрів. Протягом усього шляху тунелі були оснащені колодязями.

Точна дата, коли печери почали облаштовуватись монахами, не відома, але станом на 1700 рік відомо про перебування монахів у печерах. На початку XX століття у підземному монастирі жили 2 відлюдника, один з яких залишався там і у 1920-х роках. Місцеві жителі та краєзнавці знали про розташування Старої печери, інформація про вхід до Нової з'явилась у 1969 році, коли група студентів приїхала на практику до станиці Мигульської, почула легенди про монастир під землею у печерах — і почала власні дослідження. Був знайдений вхід до печери на правому березі Дону. В 1980-х роках з печер хотіли зробити сховище для зберігання овочів, але голова ради станиці заборонив подібні дії. На початку XXI століття група, до складу якої входили спалеологи ростовської федерації альпінізму та журналістка[4], проводили власні дослідження[2].

До складу Мигулинських печер входить Стара та Нова печери[4]. Колись вони були поєднані між собою, проте перехід з часом зруйнувався[2]. Тепер для переходу з однієї печери до іншої, потрібно підійматись на поверхню. Існують свідчення, що печери використовувались для молитов. Входи до обох печер вузькі, що є доказом ще одного їхнього призначення — оборони. В деяких місцях встановлені бійниці[3]. Галереї у печерах носять склепінчастий характер з заокругленням у верхній частині. Поверхня стін гладка на дотик. Печери містять горизонтальні галереї та коридори з нахилом, який становить 20 градусів. Ширина таких коридорів складає від 0,8 до 1,2 метрів, а висота від 1,8 до 2 метрів. Назви печер — Стара та Нова — є умовними, тому що були створені приблизно в однаковий час. Нова печера отримала свою назву, тому що була відкрита пізніше[4].