Микитей Григорій Йосипович

Григорій Йосипович Микитей (Микетей) (нар. 10 жовтня 1888, Городище Королівське на Львівщині, Австро-Угорщина — пом. 28 лютого 1945, Бад-Ішль, Верхня Австрія, Австрія) — український громадський та політичний діяч, дипломат, журналіст, педагог, професор. Поручник УГА, Тимчасовий представник ЗУНР в Українській Державі (1918-1919), представник УНР в Юґославії (1919-1920), секретар президії Української Національної Ради у Львові.

Григорій Йосипович Микитей
Псевдо Гриць Микетей
Народився 10 жовтня 1888(1888-10-10)
Львів, Австро-Угорщина
Помер 28 лютого 1945(1945-02-28) (56 років)
Бад-Ішль, Верхня Австрія, Австрія
Громадянство  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
 Польща
 Українська держава (1941)
Національність українець
Діяльність дипломат, журналіст, педагог
Відомий завдяки громадський діяч
політичний діяч
Посада Секретар президії Української Національної Ради
Військове звання  Поручник (обер-лейтенант)

Життєпис

Народився у селі Городище Королівське біля Ходорова.

Закінчив філософський факультет Віденського університету[1]. Працював вчителем у гімназії. У роки Першої світової війни Григорій Микитей працював у Відні в представництві Червоного Хреста[2].

У 1919 році Григорій Микитей був начальником пресової квартири Начальної Команди УГА та редактор «Стрільця»[3].

Був тимчасовим представником ЗУНР в Українській Державі у 1918—1919 роках[4].

У жовтні 1919 року за наказом Андрія Лівицького Григорій Микитей став представник УНР в Югославії. Уряд ЗУНР звернувся до Микитея з проханням очолити представництво ЗУНР[2].

1920—1923 — співпрацівник секретаріату закордонних справ ЗУНР у Відні. 1924—1939 — учитель середніх шкіл у Львові. У 1925—1930 роках — редактор тижневика «Рада» у Львові[5].

Григорій Микитей був відповідальним редактором у 1925—1926 роках, та редактором друкованого органу товариства «Учительська Громада» часопису «Українська Школа». Часопис виходив у Львові з 1925 до 1939 року[6]. Згодом Голова товариства «Учительська Громада»[7].

У 1927 році був одним із засновників «Української Партії Праці»[8].

З липня 1941 року — секретар президії Української Національної Ради у Львові.

В 1944 році емігрував до Австрії, де і помер у 1945 році.

Син Олег Микитей був одружений із донькою полковника Дмитра Вітовського.[1]

Рідний брат Григорія — Іван Микитей (1899 р. н.), стрілець 6-ї сотні УСС, загинув Січовим Стрільцем[1].

Гринорій Микитей — рідний дядько поета, шістдесятника Ігоря Калинця.

Доробок
  • Гриць Микитей. «Правдива правда про „Чортківську Офензиву“». Літопис Червоної Калини. — «Діло», Львів, 1936.
  • Гриць Микитей. «У місії до Юґославії: З Кам'янця до Букарешту». Історичний календар-альманах «Червона Калина» на 1939 р. — Львів, 1938. — С. 132—148.
  • Гриць Микитей. «До історії міжнародних взаємин нашого Товариства». 25–ліття учительської громади. Ювілейний науковий збірник. — Львів, 1935. — С. 154—158.

Примітки
  1. Петро Шкраб’юк (2018). Попід Золоті Ворота: шість елегій про родину Калинців (укр.). Львів: Сполом. с. 528 с.
  2. Саган Г. Українське питання: виклики сьогодення та історія дипломатичного сприяння українській ідеї на території Королівства СХС
  3. Сегеда С. Основні тенденції формування редакційного та авторського контингенту в пресі українських збройних формувань першої половини ХХ ст.
  4. Роман Тимченко Відносини Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки (листопад 1918 — квітень 1920 pp.)
  5. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). Тижневик «Рада». Париж, Нью-Йорк, 1973. — Т. 7.
  6. Ретроспективний погляд на розвиток педагогічних часописів Східної Галичини 20 — 30-х рр. ХХ ст
  7. З орґанізації вчительства українських приватних середніх шкіл.
  8. Зиновій Книш. Далекий приціл. Союз Української націоналістичної молоді

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.