Мирний договір між Українською СРР і Литовською Демократичною Республікою (1921)

Мирний договір між Українською СРР і Литовською Демократичною Республікою 1921 року — договір, підписаний 14 лютого 1921 року в Москві уповноваженими уряду УСРР Ф.Коном, Ю.Коцюбинським та уповноваженими уряду Литовської Демократичної Республіки (ЛДР) Ю. Балтрушайтісом, Й. Ванагасом-Сімонайтісом, Р. Йоделісом, К. Свіласом.

Мирний договір між Українською СРР і Литовською Демократичною Республікою

Причини

Укладання договору стало можливим після утворення влітку 1919 р. незалежної ЛДР, що сталося внаслідок розпаду Російської імперії та повалення в Литві влади більшовиків за допомогою польських військ (грудень 1918 — літо 1919). Договору 1921 р. передував мирний договір між РСФРР і ЛДР від 12 липня 1920, за яким РНК РСФРР визнала м. Вільнюс і Вільнюський край невід’ємною частиною ЛДР. Проте вже у жовтні 1920 р. шляхом військової інтервенції ця територія була приєднана до Польщі.

Небезпека подальшого поневолення Польщею Литви спонукала останню зафіксувати існуючі на той час державні кордони, уклавши мирні договори з іншими державами.

Зміст

Мирний договір з УСРР був вигідним і для РСФРР, оскільки певною мірою ставив бар’єр можливій східній експансії Польщі, яка прагнула відновити кордони Речі Посполитої 1772 року. Мирний договір визнав державну самостійність УСРР і ЛДР у межах існуючих на той час кордонів, узгоджених із державами-сусідами. Договірні сторони зобов’язувалися заборонити перебування на своїй території ворожих іншій стороні військово-політичних угруповань та здійснювати перевезення їх через свої порти, надати право оптації литовцям в Україні й українцям у Литві, повернути на батьківщину біженців Першої світової війни та майно, вивезене під час війни з Литви в Україну, обопільно амністувати громадян та оптантів кожної зісторін. УСРР і ЛДР погодилися укласти після ратифікації основного договору торговий і транзитний договори та поштово-телеграфну конвенцію, встановити дипломатичні та консульські відносини, створити спеціальну спільну комісію для врегулювання окремих питань.

Джерела та література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.