Мирослав Прокоп

Закінчив гімназію у Перемишлі. З 1930 року почав викладати право у Львові, Берліні, Мюнхені та в УВУ, де одержав диплом доктора права.

Був членом ОУН з молодих років. 12-річним хлопцем арештований польською поліцією і в 1934 засуджений на 7 років ув'язнення за приналежність до ОУН. Завдяки амністії був звільнений в травні 1937 року. До 1939 редагував «Студентський Вісник» у Львові. Далі — Українську Пресову Службу.

15 вересня 1941, під час проведення Гестапо масових арештів членів ОУН у Львові, зумів уникнути долі багатьох своїх однодумців. Далі перейшов у глибоке підпілля.

1942 — обійняв в Києві посаду реферанта пропаганди ОУН в північно-східних регіонах України, опісля — референт пропаганди в Проводі ОУН.

1943 — редагував орган ОУН «Ідея і Чин» та керував підпільною радіостанцією, розташованою в Карпатах. На ІІІ-му Надзвичайному Великому Зборі ОУН з позицій інтегрального націоналізму на основі націонал-демократії, брав участь у створенні нової програми ОУН.

Як член «Ініціативного комітету» для створення «Української Головної Визвольної Ради» (УГВР) і учасник Великого Збору УГВР 11-15 липня 1944 року виголосив головну політичну програмну доповідь. Тут його обрали членом президії УГВР. В цьому ж році на доручення Проводу ОУН і Президії УГВР — емігрував, де продовжив політичну діяльність.

1945 — в Інсбруку разом із Марією Гарабач упорядковують архів ОУН.

Як член ЗЧ ОУН входив у Закордонний центр ОУН і Провід ЗЧ ОУН до 1948 року. Водночас залишився членом Проводу ОУН в Україні.

Як член ОУНз, в основному діяв в Закордонному представництві УГВР, насамперед як заступник голови до 1983 року, а опісля — як голова до 1987 року. З 1987 до 1995 — був головою середовища УГВР.

У 1952-1974 роках — заступник голови дослідно-видавничої асоціації «Пролог», а після, до 1981 — голова. З 1957 року, редагував англомовний «Огляд української совєцької преси», після заснування журналу «Сучасність» входив до складу редакції. Дійсний член НТШ-А, в травні 2003 року обраний почесним членом НТШ-А та УВАН.

Помер 7 грудня 2003 року в Нью-Йорку, США[2].

Був одружений з Любов'ю Прокоп. Мав двох доньок Христину та Лідію.

• Автор відомих книг:
  • «Україна і українська політика Москви» (1956),
  • «Напередодні незалежної України» (1993),
• численних статей в «Сучасній Україні», «Сучасності», «Українському Самостійнику», «Свободі», «Українській Енциклопедії Українознавства».

• Кучерук О. С. Прокоп Мирослав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 25. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Іван Кедрин. Про книжку і її автора.— В кн.: Прокоп М. Напередодні незалежної України. Спостереження і висновки.— Нью-Йорк—Сідней—Торонто—Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1993.— 646 с.
• Газета «Свобода» (PDF, 8 МБ)
• Українська Повстанська Армія Коли ж вона «народилася»?
• Мирослав Прокіп про причини усунення П. Шелеста від влади^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
• За рецептом «вождів». Як нав'язували нам «злиття націй» Юрій Лазебник, доктор філол. наук, професор^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• ЛІТОПИС УПА. ТОМ 24, ІДЕЯ І ЧИН. Орган Проводу ОУН, 1942—1946. Передрук підпільного журналу. М.Прокоп про взаємини українців та євреїв під час 2-ї Світової
• Петро Дужий. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин
• Мирослав Прокоп — архітектор визвольної Доби
• Підпис Мирослава Прокопа