Український вільний університет

Украї́нський ві́льний університе́т (УВУ) (нім. Ukrainische Freie Universität; UFU) — приватний український університет, розташований у Мюнхені, Баварія, Німеччина. Перший вищий навчальний заклад і друга наукова установа української еміграції за кордоном[1]. Є не тільки одним із найстаріших приватних навчальних закладів Німеччини, але і єдиним у світі вищим навчальним закладом поза межами України з українською мовою навчання. Університет було засновано з ініціативи українських інтелектуальних кіл у Відні, невдовзі він переїхав до Праги, а із завершенням Другої світової війни — до свого постійного місцеперебування у столиці Баварії[⇨]. З діяльністю закладу пов'язані імена багатьох видатних українських вчених в еміграції[⇨]. У виші отримала освіту або наукове звання ціла плеяда діячів закордонної та вітчизняної науки і культури[⇨].

Український вільний університет
нім. Ukrainische Freie Universität
УВУ (UFU)
Нова будівля в районі Німфенбурґ
Мюнхен,  Німеччина
Країна Німеччина
Розташування Нойгаузен-Німфенбургd
Гасло Sapere aude!
Засновано 1921
День вишу 17 січня
Президент Євгенія Кізер
Ректор Марія Пришляк
Студентів 302 (2021)
Професорів 20
Факультети Державних і економічних наук; україністики; філософський
Випускники Категорія:Випускники Українського вільного університету
Адреса Barellistr. 9a,
80638 München,
Deutschland
Сайт Офіційний сайт
 Український вільний університет у Вікісховищі

Історія

Віденський період

Університет був заснований 17 січня 1921 року у Відні, столиці Австрії, з ініціативи українських інтелектуальних кіл у складі двох факультетів — філософського та права і суспільних наук[1]. Ініціатори його заснування — українські професори університетів Австро-Угорської та Російської імперій, Союз письменників і журналістів, студенти, які після Першої світової війни й Українських визвольних змагань опинилися в еміграції. В університеті від початку працювало 12 професорів і 3 доценти[1]. Загальна кількість слухачів — 90[1]. Першим ректором став професор Колесса Олександр Михайлович, який 7 разів обирався на цю посаду[2][1].

Празький період

Проте з огляду на те, що Відень переставав бути центром українського еміграційного життя, то вже після закінчення першого семестру восени 1921 року переїхав до Праги (Чехо-Словаччина), де кипіло живе політичне, культурне й освітнє життя української студентської молоді (понад 1 тис. осіб)[1]. У Празі університет одержав приміщення та фінансову підтримку від чехословацького уряду, який очолив президент Томаш Масарик[3], а також з боку наукової громадськості республіки, зокрема керівництва Карлового університету, яким були надані приміщення для занять[1][4]. Саме тоді на перший семестр вписалося понад 700 слухачів.

Упродовж свого існування в Празі університет розгорнув багатогранну педагогічну, науково-дослідну й видавничу діяльність, визнану в тодішній Чехо-Словацькій Республіці та поза її межами. Університет швидко став на шлях нормального функціонування як повноцінний і науково спроможний осередок поширення й поглиблення знань на зразок західноєвропейьских університетів. У перші роки існування університет налічував 500 студентів[1]. У середньому кожного семестру в ньому навчалось понад 250 студентів, повний курс навчання (4 або 8 семестрів) за період 1921—1945 років закінчили близько 3 тис. осіб, близько 150 з них отримали ступені доктора права чи філософії[1]. Навчання велось лише на двох факультетах — філософському і правничому. На кінець празького періоду діяльності в його професорсько-викладацькому складі налічувалося 20 професорів, 10 доцентів і 3 лектори[1]. Професорська колегія складалася з визначних учених, позбавлених окупаційними режимами своїх катедр і прав викладати у вищих навчальних закладах України: Дмитро Антонович[5], Леонід Білецький[6], Іван Горбачевський[7], Станіслав Дністрянський[8], Дмитро Дорошенко[9], Олександр Колесса[2], Степан Рудницький[10], Володимир Старосольський[11], Степан Смаль-Стоцький[12], Андрій Яковлів, Сергій Шелухін[13], Роман Дражньовський.

Усього за цей час у закладі викладали і проводили наукову діяльність близько 100 осіб, з яких 50 мали звання професор[1]. Чимало професорів були членами зарубіжних академій наук, наукових товариств, викладали в інших вишах за кордоном, брали участь у численних міжнародних наукових конференціях[1]. За період 1924—1931 років вони брали участь у 28 з'їздах і конгресах, видали 27 університетських підручників, монографій, наукових збірників та сотні статей, які друкувалися різними мовами в різних країнах світу[1].

Університет перебував у центрі культурно-наукового життя української еміграції в Чехословаччині, відіграв, зокрема, помітну роль у заснуванні низки українських наукових і навчальних закладів Чехословаччини та інших європейських країн:

Під час Другої світової війни і гітлерівської окупації Чехословаччини університет був значно обмежений у правах і діяльності й підпорядкований ректорові німецького Карлового університету[1]. Під час бойових дій у приміщення бібліотеки та архіву влучила бомба, але матеріали вціліли й були збережені[1]. Зі вступом радянських військ до Праги навесні 1945 року майно, бібліотека й архіви віденського й празького періодів університету були частково знищені, частково, разом з матеріалами Музею визвольної боротьби України, вивезені до Радянського Союзу[1]. Щоб зберегти університет, тодішній ректор Андрій Яковлів наполягав на переїзді до Німеччини, проте Августин Волошин наполягав на тому, щоб залишитися у Празі та знайти спільну мову з більшовиками. Усе ж, Яковлів із деякими професорами переїхав, а Волошин перебрав на себе повноваження ректора. У результаті його й інших членів УВУ, що лишилися у Празі, заарештували радянські спецслужби[18][1].

Мюнхенський період

Стара будівля Українського вільного університету в районі Боґенгаузен
Табличка при вході до старої будівлі

Унаслідок воєнних подій 1945 року, більшість професорів і студентів були змушені покинути Прагу та переселитися на Захід, у Баварію. У Мюнхені восени 1945 року починається третій період (після віденського та празького) існування закладу вищої освіти[1]. Першим ректором університету мюнхенської доби його існування було обрано професора Вадима Щербаківського, деканами філософського і правничого факультетів — відповідно професорів Івана Мірчука і Льва Окіншевича[1][19][20]. Незважаючи на скрутне матеріальне становище, до університету вступали як колишні празькі студенти, так і чимало молоді з військових таборів, яка не повернулася до СРСР[1]. Університет матеріально опирався винятково на власні сили. На обидвох факультетах 1947 року кількість викладачів доходило до 80[1]. Серед «нової» повоєнної когорти професорів і викладачів: Юрій Бойко-Блохін[21], Микола Васильєв, Григорій Ващенко[22], Володимир Державин, Василь Доманицький, Павло Зайцев, Борис Крупницький, Володимир Кубійович[23], Зенон Кузеля[24], Олександр Кульчицький[25], Петро Курінний[26], Іван Мірчук[19], Олександр Оглоблин[27], Лев Окіншевич, Юрій Панейко, Наталія Полонська-Василенко[28], Іван Раковський, Ярослав Рудницький[29], Вадим Щербаківський, Юрій Клен (Бургардт)[30], Микола Глобенко-Оглоблин[31], Василь Доманицький[32], Борис Крупницький[33], Михайло Міллер[34], Юрій Шевельов (Шерех)[35]. Пізніше: Юрій Старосольський, Олександр Юрченко, Володимир Янів[36], Олекса Горбач, Ярослав Падох, Іван Кошелівець, Віктор Коптілов.

Після еміграції значної кількості професорсько-викладацького складу наприкінці 1940-х років університет зазнав кризи[1]. Аудиторні лекції були замінені семінарами з малими групами студентів і консультаціями з ними[1]. 1950 року уряд Баварії визнав за Українським вільним університетом право надавати наукові ступені магістра та доктора права[lower-alpha 1][1]. Досягнення університету було визнано при введенні нового баварського закону про вищу освіту, коли окремим додатком до нього від 28 червня 1978 року підтверджено право промоцій і габілітацій Українського вільного університету, тобто право надавати титули магістра, доктора та габілітованого доктора.

Посилилася наукова та видавнича діяльність університету. У 1960-х роках було створено німецьке Товариство сприяння українській науці, яке взяло опіку над вишем, було поновлено аудиторне навчання впродовж двох місяців влітку, програма лекційних занять для докторантів (2 старших семестри)[1]. 1970 року вже налічувалось 50 фактичних слухачів, 12 осіб отримали докторські ступені[1]. У цей час університет надав понад 50 почесних докторантів відомим ученим і громадсько-політичним діячам світу[1].

Сучасність

Головна місія університету — стати осередком виховання нового покоління професійних і патріотичних кадрів для України, провідним науково-дослідним центром українознавчих студій в Європейському Союзі, інтегратором української науки в європейському і світовому науковому просторі, своєрідним інтелектуальним мостом між Україною та країнами ЄС[1]. Університет підтримує науково-освітні стосунки з багатьма вишами світу, зокрема України. 12 листопада 1992 року Міністерство освіти України визнало правочинність дипломів університету в Україні окремими договором[1].

Сьогодні УВУ дає змогу студентам із України вивчати ті предмети, які у СРСР були заборонені чи спотворені до невпізнання. Крім того, молодь із України має нагоду познайомитися з життям Центральної Европи, користуватися бібліотеками Німеччини й інших європейських країн, позаяк одна з найважливіших ролей Університету — бути науковим мостом між Европейським Союзом і сучасною Україною.

Через фінансові труднощі університет продав своє давнє приміщення на вул. Pienzenauerstr. 15 (в найдорожчому районі Мюнхена — Боґенгаузені) у 2008 році та здійснив купівлю скромнішого, але більш функціонального приміщення на вул. Barellistr. 9a (у районі Німфенбурґу), а також створив за рахунок залишку коштів власний фонд, відсотки з якого забезпечуватимуть подальшу діяльність УВУ.

На каденцію з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2023 ректоркою УВУ обрано проф. д-рку Марію Пришляк.

2021 року Український вільний університет відзначив 100-літній ювілей свого існування та 75-ліття функціонування на території Німеччини.

Структура

Університет складається з 3 факультетів, на яких представлено 13 спеціяльностей:

  • Філософський факультет. Декан — професор Лариса Дідковська. Спеціяльності: історія, філософія, порівняльне літературознавство, педагогіка, психологія, мистецтвознавство.
    Інститут педагогіки. Очолює доктор Світлана Когут.
  • Факультет державних та економічних наук. Декан — професор Мирослав Кий. Спеціяльності: правознавство, організація та діяльність підприємств, політична економія, менеджмент, політологія.
    Інститут соціальної та ринкової економіки в Україні. Очолює професор Гансюрґен Досс (нім. Hansjürgen Doss).
  • Факультет україністики. Декан — професор Тамара Гундорова. Спеціяльності: українська мова та література, історія України, українознавство.

Бібліотека Українського вільного університету в Мюнхені — одна з найважливіших українських культурних цінностей в Європі. Фонди бібліотеки налічують понад 35 тис. книжок і періодичних видань. 1991 року комісія Міністерства внутрішніх справ Німеччини визнала бібліотеку найважливішим джерелом україністики в німецькомовному світі. У складі університету унікальний архів загальним обсягом матеріалів понад 0,5 млн документів, що займають приблизно 300 м архівних полиць[1].

Ректори

Визначні професори

Відомі випускники

Вшанування

На честь 100-річчя університету Національний банк України випустив пам'ятну медаль з нейзильберу «100 років Українському вільному університету» тиражем 10 тис. штук[58].

Див. також

Примітки

  1. Розпорядження Баварського Державного Міністерства Освіти та Віросповідань від 16 вересня 1950, № ХІ 60710.

Джерела

  1. Віднянський С. В. Український вільний університет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — 842 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1740-5.
  2. Бондарчук П. М. Колесса Олександр Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  3. Віднянський С. В. Масарик Томаш-Гарріг // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  4. Віднянський С. В. Карловий університет, Празький університет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  5. Пінчук Ю. А. Антонович Дмитро Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  6. Ільницький М. М. Білецький Леонід Тимофійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  7. Усенко П. Г. Горбачевський Іван Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  8. Ісаєвич Я. Д. Дністрянський Станіслав Северинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  9. Осташко Т. С. Дорошенко Дмитро Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  10. Підкова І. З. Рудницький Степан Львович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  11. Янишин Б. М. Старосольський Володимир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  12. Добржанський О. В., Огуй О. Д. Смаль-Стоцький // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  13. Осташко Т. С. Шелухин Сергій Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  14. Даниленко О. В. Українське історично-філологічне товариство (УІФТ) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — 842 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1740-5.
  15. Віднянський С. В. Український академічний комітет (УАК) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — 842 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1740-5.
  16. Федорова Л. Д. Музей визвольної боротьби України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  17. Кривець Н. В. Український науковий інститут у Берліні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — 842 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1740-5.
  18. Мюнхен. Український вільний університет : [укр.] : [арх. 4 грудня 2020 року] // ukrainer.net : вебсайт. Ukraїner, 2020. — 20 жовтня. — Дата звернення: 7 квітня 2021 року.
  19. Ковальчук О. О. Мірчук Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  20. Білокінь С. І. Окіншевич Лев Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  21. Брега Г. С. Бойко-Блохин Юрій Гаврилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  22. Марочко В. І. Ващенко Григорій Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  23. Грузін Д. В. Кубійович Володимир Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  24. Ковальчук О. О., Грузін Д. В. Кузеля Зенон // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  25. Ковальчук О. О. Кульчицький Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  26. Кот С. І. Курінний Петро Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  27. Верба І. В. Оглоблин Олександр Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  28. Верба І. В. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  29. Ковальчук О. О., Майдан І. Г. Рудницький Ярослав-Богдан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  30. Білокінь С. І. Клен Юрій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  31. Ясь О. В. Глобенко-Оглоблин Микола Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  32. Корнієвська О. В. Доманицький Василь Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  33. Ясь О. В. Крупницький Борис Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  34. Білокінь С. І. Міллер Михайло Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  35. Масенко Л. Т. Шевельов Юрій Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  36. Герасимова Г. П. Янів Володимир-Михайло Осипович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  37. Данилюк Д. Д. Мицюк Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  38. Петегирич В. М. Борковський Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  39. Боряк Т. Г., Ковальчук О. О. Наріжний Симон // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  40. Осташко Т. С. Шульгин Олександр Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  41. Федорова Л. Д. Щербаківський Вадим Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  42. Осташко Т. С. Яковлів Андрій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  43. Ульяновський В. І. Біднов Василь Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  44. Швидкий В. П. Лотоцький Олександр Гнатович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  45. Осташко Т. С. Матюшенко Борис Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  46. Ясь О. В. Чижевський Дмитро Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  47. Пінчук Ю.А., Завальнюк О.М. Огієнко Іван Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  48. Луцький О. І. Сімович Василь Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  49. Ісаєвич Я. Д. Панькевич Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  50. Вегеш М. М., Від С. В. Волошин Августин Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  51. Осташко Т. С. Ейхельман Отто Оттович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
  52. Усенко І. Б. Лащенко Ростислав Митрофанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  53. Гуцал П. З. Лоський Кость (Костянтин) Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  54. Лекція Ярослава Кота — Бакалаврська програма Етика Політика Економіка : [укр.] // epe.ucu.edu.ua : вебсайт. Український католицький університет, 2017. — 22 листопада. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
  55. Співробітники — Срібняк Ігор Володимирович : [укр.] : [арх. 8 квітня 2021 року] // iff.kubg.edu.ua : вебсайт. — Історико-філософський факультет Київського університету імені Бориса Грінченка, 2020. — 4 березня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
  56. Степовик Дмитро Власович : [укр.] : [арх. 8 квітня 2021 року] // nas.gov.ua : вебсайт. Національна академія наук України, 2021. — 4 березня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
  57. Діана Дуцик. Олексій Хаб’юк: «У порівнянні з показниками рекламних ринків Німеччини, Польщі та Росії Україна на дуже низькому рівні розвитку» : [укр.] : [арх. 8 квітня 2021 року] / Діана Дуцик // ms.detector.media : вебсайт. — MediaSapiens, 2013. — 1 серпня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
  58. В Україні випустили пам'ятну медаль «100 років Українському вільному університету» : [укр.] : [арх. 15 вересня 2021 року] // Радіо Свобода : вебсайт.  2021. — 15 вересня. — Дата звернення: 15 вересня 2021 року.

Література

  • Universitas Libera Ucrainensis : 1921—2006 / M. Szafowal and R. Yaremko, eds. Münch., 2011. — 828 с. — ISBN 3–928687–65–4.
  • Боряк Г., Дубровіна Л. Архів Українського вільного університету в Мюнхені : попередній огляд фондів // Архіви України. К., 2004. № 4—6.
  • Васькович Г. Український вільний університет : передісторія створення УВУ, його осяги й нові завдання // Науковий збірник Українського вільного університету. Münch., 1992. Т. 15.
  • Від наукового товариства ім. Шевченка до Українського вільного університету. К., 1992.
  • Віднянський С. В. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині : Український вільний університет (1921—1945 рр.). К., 1994.
  • Віднянський С. В. Український вільний університет у Празі — осередок міжслов’янських науково-освітніх взаємин // Славістичні науково-освітні центри в Україні (вчора—сьогодні—завтра). К., 1995.
  • Гаранін О. Статут Українського вільного університету в Мюнхені // Пам'ятки : археографічний щорічник / редкол.: С. Г. Кулешов (гол. ред.) та ін. К. : Держкомархів, УНДІАСД. — Т. 11. — С. 203—214.
  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 / Укладачі : Віра Боднарук, Володимир Білецький. Дон. : Український культурологічний центр, 2006.
  • Лопушинський І. П. Український Вільний Університет (УВУ) як провідний діаспорний навчальний заклад світу // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : літературно-науковий збірник. Херсон : Просвіта, 2007. Вип. 4. ISSN 978-966-2133-03-5. Архівовано з джерела 23 жовтня 2020 року.
  • Мельник В. Український вільний університет як осередок українознавчих студій у Німеччині // Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку. К., 1993.
  • Монолатій І. С., Вишиванюк О. Мюнхенська школа історії України (1946—1991) : Історіогр. дослідж. Коломия : Ін-т упр. природ. ресурсами навч.-наук. комплексу Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2001. — 131 с.
  • Мусієнко І. В. Науково-педагогічна діяльність істориків Українського вільного університету в контексті збереження національної ідентичності українців // Поведінкові типи в українському соціокультурному середовищі: історичний досвід та аналіз тенденцій : [зб. наук. пр. за результатами міжнар. наук. конф., 25 жовтня 2007 р.]. К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. — 192—198 с.
  • Мушинка М. І. Музей визвольної боротьби України в Празі та доля його фондів : історико-архівні нариси. К., 2005.
  • Наріжний С. П. Українська еміграція: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Прага, 1942. — 372 с.
  • Полонська-Василенко Н. Д. Український вільний університет (1921—1971) // Український історик. Нью-ЙоркMünch., 1971. № 1—2. С. 17-27. Архівовано з джерела 6 квітня 2021.
  • Сасько Тамара. Український Вільний Університет очима вчителя-словесника // Дивослово : наук.-метод. журнал.  2006. № 11. С. 62-64.
  • Український Вільний університет в Празі, в роках 1921—1922. Прага : Державна друкарня, 1924. — 236 с.

Посилання

Публікації у ЗМІ

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.