Михайлівська церква (Глухів)

За першим описом Глухова 1654 року єдиною дерев'яним храмом у Глухові була Михайлівська церква.[1] У дерев'яній церкві архангела Михайла в 1654 році відправляв богослужби піп Григорій[2].

На її місці через чотири десятиліття було зведено кам'яну церкву «горливым радением Михайла Миклашевского, полковника стародубского» за участю представників «значкового товариства». 24 жовтня 1692 року було укладено контракт з майстром Матвієм Єфимовим[3][4][5][6]

Перший камінь було закладено 9 вересня 1693 року.[7][8] У тексті закладної дошки, посилаючись на благословення митрополита Варлаама Ясинського та архієпископів Лазаря Барановича й Феодосія Углицького, церква була названа на честь архангелів Михайла й Гавріїла[9]. Церву було зведено протягом 1693—1694 років[10]

Церква постраждала від пожежі 1784 року. Через два роки імператорським указом її закрили і вона стояла пусткою. Аж поки в 1791 році Російська імператриця Катерина ІІ наказала «розібрати в Глухові Михайлівську церкву та Успенський собор дівочого монастиря… а материялы от церквей употребить в пользу Глуховского Троицкого собора»[11].

На думку дослідника Ю. О. Коваленка, за археологічними дослідженнями 2001 року (знайдені фрагменти плінфи) Михайлівську церкву було зведено на місці кам'яного давньоруського храму[12] на території старосвітського городища[13] У XVIII столітті вона знаходилась поряд із західною межею фортечних укріплень[14]

Мурована церква святих архістратега Михайла та архістратега Гавриїла стояла на розі сучасних провулків Михайлівського (раніше — Радянського) і Поштового. Вона перетинала останній за 50 метрів від вулиці Ушинського у західному напрямку. Зараз на цьому місці знаходиться двір так званого «чехословацького будинку» (№ 38 по сучасній вулиці Києво-Московській)[15].

Обрис плану споруди схематично представлено на планах Глухова 1724, 1746 і 1776 років. За контрактом з майстром Матвієм Єфимовим[3][4][5][6] Михайлівська церква мала бути тридільною, на зразок побудованої майстром у Стародубі церкви святого Миколая, проте з деякими відмінами[3]. Зовнішній вигляд церкви вразив в 1702 році російського мандрівника священика Іоанна Лук'янова (старця Леонтія)[16][17]. Поряд з кам'яною церквою стояла стара дерев'яна дзвіниця[18] Згідно з планами глухівської фортеці 1746 та 1747—1752 років біля церкви були зведені кам'яні ворота, «в яких і келія». Поруч з Михайлівською церквою праворуч розташовувалась садиба канцеляриста Генеральної військової канцелярії Василя Журавського[19][20]. Відомий дослідник Олександр Лазаревський зазначав, що на час його відвідання Глухова «Троїцька Михайлівська церква була давно розібрана: вона розміщалась біля валу к річці за куренем. Тепер це місце забудоване і важко дошукатись де саме церква знаходилась».[21]

В червні 1901 року в журналі «Киевская старина» були опубліковані документи про археологічні розкопки на місці Михайлівської церкви: «при рытье фундамента для дома в этом месте в земле была найдена золотая серьга. К северу это кладбище оканчивается теперь крутым скатом, внизу которого находится наполовину вросший в землю кусок дикого камня, напоминающий собой как бы обломок могильной плиты. На самом скате… найден был золотой перстень с бирюзой».[22]

Завідувачем відділу Державного історико-культурного заповідника в м. Глухів Юрієм Коваленком під час огляду траншеї в 1999 році по провулку Поштовому було виявлено залишки близько двох десятків поховань козацького кладовища Михайлівської церкви. Поряд з траншеєю він заклав шурф 2×1,95 м, у якому виявив поховання періоду XVIII століття в труні, але без речей. Похований чоловік — віком 20-25 років. Могила, глибиною від поверхні до дна всього 87 см, зорієнтована схід-захід, головою у західному напрямку, прорізала господарську яму з керамічними матеріалами ХІІ — ХІІІ ст.[23]

На цвинтарі біля Михайлівської церкви знаходились склепи відомих родів Гетьманщини. Зокрема, тут поховані — онука наказного гетьмана Павла Полуботка, Уляну Андріївну Полуботок (в 1723 році), генеральний осавул Василь Якович Жураковський (?–1730) з сином своїм Петром та роком раніше, в 1729 році, його друга дружина Марія Григорівна Жураковська (?-1729, в дівоцтві Максимович), дружина генерального писаря С. Савича Тетяна Леонтіївна (сестра гетьмана П. Полуботка) була похована в 1729 році, а в 1747 році — члена Генеральної канцелярії бригадира Івана Кіндратовича Шитика[24][25][26].

Закладення церкви пройшло 9 вересня 1693 року. В цей час також тривало будівництво відомої і зараз Миколаївської церкви в Глухові. Її історія вже сягає більше трьох століть.