Мишкова Нінель Костянтинівна
Мишкова Нінель Костянтинівна (8 травня 1926, Ленінград, СРСР — 13 вересня 2003, Москва, Росія) — радянська російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1976).
| Мишкова Нінель Костянтинівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
8 травня 1926[1][2] Ленінград, РСФРР, СРСР | |||
| Померла |
13 вересня 2003[1][2] (77 років) Москва, Росія | |||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
| Громадянство |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1947) | |||
| Заклад | Державний театр кіноактора | |||
| Роки діяльності | з з 1947 | |||
| У шлюбі з | Етуш Володимир Абрамович, Антоніо Еммануїлович Спадавеккіаd, Петриченко Костянтин Никифоровичd і Івченко Віктор Іларіонович | |||
| Батьки | Q4309711? | |||
| IMDb | nm0617175 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
 Мишкова Нінель Костянтинівна у Вікісховищі | ||||
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 |
Нінель Мишкова |
Біографія
Народ. 1926 р. в Ленінграді. Закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна (1947).
У 1947 році дебютувала в кіно у фільмі «За тих, хто в морі».
В 1968 р. стала працювати у Театрі-студії кіноактора.
Знялася в кінокартинах: «Садко» (1952, Ільмень-царівна), «Ілля Муромець» (1956, Василиса), «Серце б'ється знову…» (1956, Ніна Олексіївна), «Дім, в якому я живу» (1957, Ліда), «Марія-майстриня» (1959, Марія-майстриня), «Нуль три» (1964, Ольга), «Легке життя» (1964, Ольга), «Лікар Віра» (1967, актриса Ланська), «Чоловіча розмова» (1968), «Велика космічна подорож» (1974), «Лісові гойдалки» (1975), та ін.
Грала в українських фільмах: «Дім з мезоніном» (1961, Лідія), «Ніколи» (1962, Ірина), «Здрастуй, Гнате!» (1962, Марія), «Срібний тренер» (1963, Джулія), «А тепер суди...» (1965, Сашенька), «Гадюка» (1965, Ольга Зотова), «Десятий крок» (1967, Аня), «Падав іній» (1969), «Шлях до серця» (1970), «Софія Грушко» (1971), «Гонки по вертикалі» (1982, т/ф, 3 с).
Була другою дружиною українського режисера Віктора Івченка[3], знялася у низці його картин.
Померла 13 вересня 2003 р. Похована на Новодівичому кладовищі в Москві.
Фестивалі та премії
- 1966 — Всесоюзний кінофестиваль: Почесний диплом за роль у фільмі «Гадюка» (1965)[4].
Примітки
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Лілія БОНДАРЧУК. «Гадюка» була мрією, яка здійснилася (5 сiчня 2013)
- «Енциклопедія вітчизняного кіно»: Нінель Мишкова. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 січня 2016.