Мишівка

Миші́вка[1][2][3], смужка[джерело?] (Sicista Gray, 1827) — єдиний рід ссавців з родини Sminthidae надродини стрибакуватих (Dipodoidea).

Мишівка
Sicista subtilis
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Мишівкові (Sminthidae)
Рід: Мишівка (Sicista)
Gray, 1827
Вікісховище: Sicista

Опис

Мишівки — дрібні переважно комахоїдні гризуни. Улюбленою їх поживою є метелики, коники, личинки комах. В неволі добре поїдають личинок борошняного жука. Мишівки є зимосплячими тваринами, і в природі їх знаходять виключно в теплу пору року, від березня до жовтня.

Волосяний покрив відіграє важливу роль у адаптації ссавців до навколишнього середовища. У Sicista спинні смуги є лише у низинних видів (S. betulina, S. strandi) і відсутні у всіх гірських видів[4].

Систематика

Родина Мишівкові

Місце родини часто дискутується. Найчастіше визнають родинний рівень відокремленості, проте у зв'язку з систематичними ревізіями стрибакуватих її місце нерідко занижують до рівня підродини (Sicistinae) в межах родини стрибакові (Dipodidae). У літературі щодо фауни України мишівок нерідко розглядають як окрему родину Sicistidae Weber, 1928.

Існує декілька синонімів родини:

  • Sminthi (Brandt, 1855)
  • Sminthinae (Murray, 1866)
  • Sminthidae (Schulze, 1890)
  • Lophocricetinae (Savinov, 1970)

Рід Мишівка

Рід виділив в окрему групу Джон Едвард Ґрей в 1827 році. Пізніше його виділяли й інші науковці, тому він має синоніми:

  • Sminthus (Nordmann, 1840)
  • Clonomys (Thilesius, 1850)

Серед мишівок знайдено чимало видів-двійників, які майже не розрізняються за морфологією, проте мають відмінності у хромосомних наборах та відрізняються особливостями географічного поширення. У сучасній фауні рід представлений 14–19 видами:

група «betulina» (лісові)

група «subtilis» (степові)

група «caucasica» (одноколірні)

група «napaea» (азійські)

Крім того у публікації 2021 року пропонується ще два види мишівок: Sicista terskeica (типова місцевість — у Киргизстані) і Sicista talgarica (типова місцевість — у Казахстані)[5]

Поширення

У фауні України мишівки представлені лише чотирма видами:

Ці види формують мало відмінні пари, в яких види географічно заміщують один одного (тобто є вікарними; цифри — число хромосом, виявлене в популяціях з України):

  • група лісових мишівок — Sicista betulina (2n=32) — Sicista strandi (2n=44);
  • група степових мишівок — Sicista subtilis (2n=26) — Sicista severtzovi (2n=18).

До 1936 року всіх мишівок фауни України відносили до єдиного виду Sicista nordmanni, надалі поділеного на степових Sicista subtilis та лісових Sicista betulina (s. l.). Значний прогрес у виявленні нових для фауни України видів досягнуто після описів S. strandii та S. severtzovi з території суміжних регіонів РФ, завдяки залученню цитогенетичних підходів і дякуючи дослідницьким талантам Олександра Кондратенка, який зумів розшукати і відловити живцем потрібні для аналізу зразки, а також дослідив деякі особливості утримання цих гризунів у неволі.

Всі українські види мишівок рідкісні і внесені до Червоної книги України (2009).

Примітки
  1. Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 26, 27.
  2. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 212.
  3. Загороднюк І. В. & Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5–30.
  4. Cserkész, T.; Fülöp, A.; Almerekova, S.; Kondor, T.; Laczkó, L.; Sramkó, G. Phylogenetic and morphological analysis of birch mice (Genus Sicista, Family Sminthidae, Rodentia) in the Kazak Cradle with description of a new species // Journal of Mammalian Evolution. — 2019. — Вип. 26. — № 1. — С. 147–163. — DOI:10.1007/s10914-017-9409-6.
  5. Lebedev V. S., Kovalskaya Y., Solovyeva E. N., Zemlemerova E. D., Bannikova A. A., Rusin M. Y., Matrosova V. A. Molecular systematics of the Sicista tianschanica species complex: a contribution from historical DNA analysis // PeerJ. — 2021. — Вип. 9. — С. e10759. — DOI:10.7717/peerj.10759.

Посилання

Джерела
  • Загороднюк І. В., Кондратенко О. В. Sicista severtzovi та близькі до неї форми гризунів в Україні: цитогенетичний та біогеографічний аналіз // Вестник зоологии. — 2000. — Suppl. 15. — С. 101–107.
  • Загороднюк І. Аловиди гризунів групи Sicista «betulina»: просторові взаємини з огляду на концепцію лімітувальної схожості // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Біологія. Екологія. — 2007. — Випуск 15, том 1. — С. 45-53.
  • Модін Г. В. Замітки про вухатого їжака і лісову мишівку в Стрілецькому степу // Збірник праць Зоол. музею АН УРСР. — 1956. — № 27. — С. 154–159.
  • Попов Б. М. Мамаліологічні нотатки. І. Поширення Лейслерової вечерниці (Nyctalus leisleri Kuhl, Chiroptera) в УСРР. ІІ. Знахідка лісової мишівки (Sicista montana Mehely) в межах УСРР // Збірник праць Зоологічного музею. — 1936. — № 18. — С. 191–196.
  • Рудышин М. П. К экологии карпатской популяции лесной мышовки // Вестник зоологии. — 1982. — Том 16, № 2. — С. 63-65.
  • Селюнина З. В. Тушканчиковые грызуны Украины. Автореф. дис. … канд. биол. наук. — К.: Ин-т зоол. АНУ, 1993. — 20 с.
  • Мишівкові // Червона книга України, 2009
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.