Ми так любили одне одного
«Ми так любили одне одного» (італ. C'eravamo tanto amati) — італійський драматичний фільм 1974 року режисера Етторе Скола. У фільмі відображені майже 30 років італійської історії та ряд кінематографічних ідей з пошани до італійських кінорежисерів Вітторіо Де Сіка, Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Роберто Росселліні і французького режисера Алена Рене. Фільм здобув ряд призів на міжнародних кінофестивалях і згодом був внесений до списку 100 італійських фільмів, які потрібно зберегти, від післявоєнних до вісімдесятих років.
Ми так любили одне одного | |
|---|---|
| італ. C'eravamo tanto amati | |
 | |
| Жанр | драма, кінокомедія |
| Режисер | Етторе Скола |
| Продюсер |
Пio Анджелетті Адріано де Мікелі |
| Сценарист |
Age & Scarpelli Етторе Скола |
| У головних ролях |
Ніно Манфреді Вітторіо Гассман Стефанія Сандреллі Стефано Сатта Фльорес |
| Оператор | Клаудіо Чірілльо |
| Композитор | Армандо Тровайолі |
| Художник | Luciano Riccerid |
| Кінокомпанія |
Deantir Delta |
| Тривалість | 120 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |
 Італія |
| Рік | 1974 |
| Касові збори | 3 584 378 000 Італійська ліра |
| IMDb | ID 0075793 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
Фільм присвячений Вітторіо Де Сіка, який помер у час створення фільму.
Сюжет
У фільмі показана 30-ти літня історія про трьох товаришів Антоніо (Ніно Манфреді), Джанні (Вітторіо Гасман) і Нікола (Стефано Сатта Фльорес), які познайомилися і зблизилися у партизанському загоні під час Другої світової війни. Після війни їх шляхи розійшлися, Нікола живе в Ночера-Інферіоре (Південна Італія), Антоніо в Римі і Джанні в Павії. Єдине, що їх пов'язує тепер, це любов до Лючії (Стефанія Сандреллі), в яку вони по черзі закохуються. Та хто буде тим, з ким вона пов'яже своє життя. Чи вдасться їм — колишнім друзям і Лючії зберегти любов, яка колись об'єднувала їхні серця.
Ролі виконують
- Ніно Манфреді — Антоніо
- Вітторіо Гассман — Джанні Перего
- Стефанія Сандреллі — Лючана Дзанон
- Стефано Сатта Фльорес — Нікола Ралюмбо
- Джованна Раллі — Еліде Катеначчі, дружина Джанні
- Альдо Фабріці — Ромольо Катеначчі, батько Еліде
Нагороди
- 1974 Премія «Золотий глобус» Асоціації іноземної преси в Італії:
- за найкраще одкровення чоловічої ролі — Стефано Сатта Фльорес
- 1975 Премія «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів:
- найкращому акторові другого плану — Альдо Фабріці
- за найкращу жіночу роль другого плану — Джованна Раллі
- за найкращий сценарій — Агеноре Інкроччі, Фуріо Скрапеллі, Етторе Скола
- 1975 Премія «Золотий кубок», (Італія):
- найкращому режисерові — Етторе Скола
- найкращій акторці — Стефанія Сандреллі
- 1977 Національна кінопремія Франції Сезар :
