Мовна межа

Мовна межа за ступенем вираженості може суттєво різнитися на різних своїх ділянках. Наприклад, у районі Фуліньї (Мозель, Франція) перехід від романського до германського ареалу довгий час впадав ув око за всіма параметрами (мова, культура, архітектура). Водночас у районі Брюсселя (Бельгія) дотепер певною мірою зберігається суміш мовних і культурних уподобань населення (часто асиметричне).

Області поширення французької (зелений) і німецької (помаранчевий) мов у Швейцарії

У випадку з двома контактуючими близькородинними мовами зазвичай розглядають не мовні кордони, а діалектний континуум, що розпадається на смуги — ізоглоси[1]. Саме тому нижньонімецька мова на північному заході Німеччини поступово переходить у нідерландські діалекти. Жителі по обидва боки кордону легко розуміють одне одного, вважаючи, що розмовляють однією мовою, хоча фактично на сході розмовляють нижньонімецьким діалектом, а на заході — нідерландським.

Російська

У країнах СНД мовні кордони між ареалами поширення російської мови та автохтонних мов найчіткіше виражені в Білорусі й Молдові, меншою мірою в Латвії, Естонії, Україні[2][3][4][5], Казахстані та Киргизії.

• Романсько-германська мовна межа в Мозелі, Лотарингії й Ельзасі, підвладна змінам у часі[6][7].
• Бельгійська мовна межа, офіційно закріплена в середині XX століття;
• Франко-німецька мовна межа в Швейцарії (Рьоштіграбен)[8][9].
• Франко-бретонська мовна межа на півострові Бретань в середні віки.
• Іспансько-баскська мовна межа.
• Італійсько-словенська мовна межа.

Унаслідок бурхливих політичних подій XX століття (війни, депортації тощо), цілий ряд мовних кордонів зник, збігшись з новими адміністративними кордонами держав. Такою, наприклад, була доля колишнього чесько-німецького мовного кордону в Богемії[10], німецько-польського кордону в Східній Європі (див. Повернуті землі).

• Мовна політика
• Мовна картина світу
• Даневирке
• Бенратська межа