Момідзігарі

Юнак і дівчина займаються кампукай у Кіото

Розрізняють два терміни, що описують милування осінньою зміною забарвлення листя: «койо» (яп. 紅葉) і момідзі (яп. 紅葉). Попри те, що на кандзі обидва слова записуються однаково, прочитання залежить від контексту[2].

«Койо» — листопад з жовтого й червоного листя (природний процес), тоді як «момідзі» — виключно інтенсивно червоне забарвлення і частіше асоціюється з традицією милування[3]. Повна назва традиції звучить як «момідзігарі» і походить від поєднання слів «момідзі» («червоне листя» або «клен») і «гарі» («полювання»). Так само існує ендонімічний для Хоккайдо термін кампукай (яп. 観楓会), що означає «спільне спостереження за листям» або саме місце для таких спостережень.

Традиція момідзі зародилася в Японії в період Хейан і, ймовірно, пов'язана з буддистськими практиками усвідомлення ефемерності і минущості всього сущого[3]. Милування червоними кленами описано вже в «Повісті про Ґендзі». А в XVI столітті драматург Кандзе Нобуміцу написав класичну п'єсу для театру но «Момідзігарі». Таким чином момідзігарі є традицією, що налічує вже багато століть. На «полювання за кленовим листям» вирушають пішки поодинці або компанією; влаштовують пікніки під кленами; гуляють у парках. У західному сприйнятті традиції ханамі і момідзі іноді гіпертрофовано естетизуються, тоді як для звичайного японця — це можливість приємно провести час на природі, не надаючи цьому дозвіллю сакрального сенсу[4].

Вважається, що аж до періоду Едо традицію момідзігарі підтримували виключно представники високих станів, але поступово вона демократизувалася[2]. Зі зростанням інтересу до японської культури традиція стала поширюватися по всьому світу, однак, не стала самостійною, а однозначно атрибутується з японською естетикою[5].

Як і спостереження квітучої сакури, спостереження момідзі є важливою традицією японського суспільства. Щорічні прогнози момідзі публікуються на офіційному рівні і широко висвітлюються в туристичній індустрії[3]. Репортажі про момідзі з'являються в теленовинах у розділі прогнозу погоди. Японські та міжнародні туристичні фірми пропонують тематичні тури[6]. На острові Іцукусіма існує спеціалітет солодких пиріжків-мандзю — момідзі мандзю, виліплених у формі кленового листка. А самі кленові листки вживають у їжу, наприклад, у зацукрованому вигляді або в темпурі[3].

Сезон момідзі відбито в японському мистецтві, зокрема в традиційному живописі і поезії. Драматург Кандзе Нобуміцу (помер 1516 року) написав класичну п'єсу для театру но — «Момідзігарі». Надалі її перекладено для вистав лялькового театру і кабукі, а 1899 року представлено у вигляді фільму, який вважають найстарішим зі знятих у Японії, які дійшли до наших днів.

Танка поета Сарумару-даю:

У глубині в горах

топче червоний клена лист
олень, що стогне,
чую плач його… в мені

весь осінній смуток

Оригінальний текст (яп.)

奥山に

紅葉踏みわけ
鳴く鹿の
声きく時ぞ

秋は悲しき

• Ханамі
• Юґен
• Японська естетика

• Щорічний прогноз сезону момідзі на сайті Японських залізниць (англ.)