Монастир Високі Дечани
Монастир Високі Дечани (серб. Manastir Visoki Dečani) — головний православний монастир в частково визнаній республіці Косово. Розташований в 12 км на південь від міста Печ біля підніжжя гір Проклетьє, у західній частині Косово. Головний собор монастиря — найбільший середньовічний храм на Балканах, найбільший зі збережених зібрань візантійських фресок.
| Монастир Високі Дечани Manastir Visoki Dečani | |
|---|---|
 Вид спереду | |
| 42°32′49″ пн. ш. 20°15′59″ сх. д. | |
| Тип споруди |
Orthodox monasteryd пам'ятка історії і місце розкопок[1] |
| Розташування |
 Частково визнана республіка Косово, Дечани |
| Засновник | Стефан Урош III |
| Початок будівництва | 1327 рік |
| Будівельна система | необов'язковий |
| Стиль | Сербсько-візантійський стильd |
| Належність | Сербська православна церква |
| Єпархія | Eparchy of Raška and Prizrend |
| Стан | пам'ятка культури Сербії виняткового значенняd, cultural heritage monument of Kosovod[1] і Світова спадщина ЮНЕСКО |
| Оригінальна назва | серб. Манастир Високи Дечани |
| Присвячення | Спас Вседержитель |
| Вебсайт | decani.org |
  Монастир Високі Дечани (Косово) | |
| |
 Монастир Високі Дечани у Вікісховищі | |
Історія
Монастир був заснований королем Стефаном Урошем III в 1327 році. Грамота про заснування датована 1330 роком. У 1331 році король Стефан помер і був похований у стінах монастиря, який з того часу перетворився на місце паломництва. Епітет «Дечанський» говорить про короля, як засновника монастиря. Будівництво було продовжено його сином Стефаном Душаном аж до 1335, а розпис стін було завершено тільки до 1350-го.
Епоха реставрації Печської патріархії, у другій половині XVI століття стає найсприятливішим періодом історії монастиря. У цей час і протягом XVII століття монастирська ризниця, бібліотека та інші монастирські будівлі поповнюються дорогоцінними реліквіями. Особливо важливою в цей період стає робота монастирських книжників, переписували богослужбові та богословські книги. Під час «великого переселення сербів» і правління патріарха Арсенія III Чарноевіча монастир грабують турки. Настають важкі часи, коли монастир ледь зумів зберегти чисельність своєї чернечої братії.
Князь Милош Обренович будує допоміжну будівлю монастиря в 1836 році, а князь Олександр в 1849 році дарує монастирю мощі святого короля Стефана Дечанского. Протягом XIX століття оновлені всі монастирські будівлі.
Головний собор, присвячений Спасу Всемогутнього (Пантократора) і складний з пурпурного, світло-жовтого і чорного мармуру. Роботу здійснювали будівельники під керівництвом францисканського ченця Віта з Котора. Він відрізняється від інших сербських храмів того часу своїми значними розмірами і помітними романськими рисами. Церква Пантократора має складну структура. Поєднує риси базиліки і хрестово-купольного храму церква відрізняється стрункими, гармонійними пропорціями, багатством декоративного оздоблення (двоколірні ряди полірованого мармуру на фасадах, біломармурові рельєфи з соковитими візерунками).
В інтер'єрі церкви — близько 1000 зображень окремих святих, всі основні сюжети Нового Завіту, фрески з портретами царів з роду Неманічей (XIV ст.). У монастирській ризниці збереглися також твори сербського ювелірного мистецтва, близько 60 ікон XIV-XVII століття, є дерев'яний іконостас XIV століття, трон ігумена і різьблена гробниця короля Стефана III.
У 2004 році монастир був внесений до переліку об'єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО. Фрески монастиря були охарактеризовані як «одні з найбільш цінних експонатів палеологовского ренесансу у візантійському образотворчому мистецтві» і «цінне відображення життя XIV століття». У 2006-му році він був зарахований до переліку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, з причини можливих атак албанських бойовиків. Знаходиться під захистом KFOR.
30 березня 2007 поруч з монастирем пролунав вибух. Єпископ Феодосій, настоятель монастиря, констатував, що вибух — наслідок мінометного обстрілу.
Світлини
Примітки
- Monuments database — 2017.