Паломництво

Слово паломник утворене від палъма (від лат. palma) — «пальма», «пальмова гілка». Це пов'язано з тим, що богомольці, які відвідували Палестину, привозили з собою додому пальмові листи, що слугували їм у дорозі парасолями. Надалі «паломниками» стали називати й тих релігійних мандрівників, що не залишали меж своєї країни. Слов'янське слово аналогічне лат. palmarius, palmatus («паломник»), утвореному від palma.[1]

Слово прочанин пов'язане з [про́чка] «чужина; виселення», пріч «геть», і семантично зближене з про́ща «паломництво, богомілля».[2]

Неорганізоване індивідуальне і масове паломництво зародилося в Європі ще у доантичні часи. Початком організованого паломництва вважається ХІХ ст. Починаючи з 1861 р., щорічно у Франції формуються групи паломників до Єрусалиму та Ватикану. Через кілька років каравани паломників почали організовуватися в Австрії та Німеччині. Їхньою кінцевою метою були відвідини релігійних святинь Єрусалиму, Ватикану та міст Італії[3].

У світі виділяються декілька головних макрорегіонів паломництва:

1. Християнська Європа, яка є головним світовим регіоном паломництва;
2. Північна Америка з домінуванням християнства та численними іншими релігіями;
3. Латинська Америка, де переважає християнство і поширені місцеві традиційні релігії;
4. Північна Африка, де переважає іслам;
5. Західна та Східна Африка, де панує іслам та присутні окремі центри християнства і традиційних місцевих релігій;
6. Західна Азія з домінуванням ісламу й анклавами християнства та юдаїзму;
7. Південна Азія, де отримали поширення індуїзм і буддизм, а також окремі центри християнства, джайнізму, сикхізму та ісламу;
8. Південно-Східна Азія, де переважає буддизм та сформувалися значні осередки ісламу, християнства й анклави індуїзму;
9. Східна Азія з панівними буддизмом, конфуціанством, синтоїзмом та окремим осередками ісламу і християнства;
10. Центральна і Середня Азія з домінуванням буддизму та ісламу.

Духовне паломництво, із філософської постмодерністської точки зору, протиставляється класичній формі наративу, яку передбачено у слові «дорога», що має початок, середину та кінець. Паломництво не має ні визначеного початку, ні визначеного кінця. Воно розпочинається у «середині речей», вказуючи на зв'язки з минулим та майбутнім[3].

Заохочення паломництва в Україні здійснюють церкви. Багато віруючих людей мріють відвідати священні місця:

• Тарноруда;
• Єрусалим;
• Ватикан;
• Люрд;
• Гошівський монастир;
• Страдч;
• Зарваницький духовний центр;
• Вишгородський духовний центр;
• Почаївська лавра;
• Унівська лавра;
• Меджугор'є.

Паломницька галузь (індустрія) дозволяє задовольняти духовно-суспільні потреби населення та є ефективною в економічному плані. Розвиток паломництва досягається через:

• стимулювання підприємницької активності в цій сфері;
• залучення інвестицій;
• забезпечення належного рівня розвитку соціальної та інженерної інфраструктур паломницьких місць;
• підготовку кадрів;
• екологічну безпеку;
• створення належних умов для паломників;
• забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону.

Розвиток паломницької галузі дозволяє:

• розширювати зайнятість населення;
• реалізовувати соціальні потреби держави на оздоровлення і відпочинок населення;
• надавати економічні вигоди на рівні територій.

• Хадж
• Види туризму

• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
• Ших Ю. А. ,Огірко І. В. Віртуальне паломництво — інтернет технології для задоволення духовних потреб. Поліграфія і видавнича справа. Львів. УАД. № 2 (58). 2012. с.77-81.

• Паломництво // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1279. — 1000 екз.
• Пілігрим // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Проща // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1528. — 1000 екз.
• Прочанська література // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 287.