Монастир Грачаниця
Монастир Грачаниця (серб. Manastir Gračanica) — православний монастир, що знаходиться на території частково визнаної республіки Косово поблизу міста Приштина. Присвячений Успінню Пресвятої Богородиці. 13 липня 2006 включений в список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Крім цього монастир включено до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини, що знаходяться під загрозою знищення.
| Монастир Грачаниця Manastir Gračanica | |
|---|---|
 Вид спереду | |
| 42°35′54″ пн. ш. 21°11′36″ сх. д. | |
| Тип споруди |
монастир пам'ятка історії і місце розкопок[1] |
| Розташування |
 Частково визнана республіка Косово, Грачаниця |
| Засновник | Стефан Урош II Милутин |
| Початок будівництва | 1315 рік |
| Будівельна система | необов'язковий |
| Стиль | Сербсько-візантійський стильd |
| Належність | Сербська православна церква |
| Єпархія | Eparchy of Raška and Prizrend |
| Стан | пам'ятка культури Сербії виняткового значенняd і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКОd |
| Оригінальна назва | серб. Манастир Грачаница |
| Присвячення | Богородиця |
| Вебсайт | manastirgracanica.rs |
  Монастир Грачаниця (Косово) | |
| |
 Монастир Грачаниця у Вікісховищі | |
Історія
Монастир був заснований королем Стефаном Мілутіном в 1315 році на руїнах церкви XIII століття, яка в свою чергу була побудована на фундаменті ранньохристиянської базиліки VI століття.
Притвор і церковна вежа були побудовані кілька десятиліть потому, у тому числі з метою захисту фресок на західному фасаді. Нартекс був серйозно пошкоджений турками в період між 1379 та 1383 роками, але був відновлений в 1383 році. Наступне розграбування монастиря османами відбулося після битви на Косовому полі в 1389 році.
Під час турецького панування місто Грачаниця стала важливим культурним центром. Під час правління митрополита Ніканона (1528–1555) було написано кілька нових ікон для вівтаря. Крім того, тут знаходилася друкарня, що випускала у великій кількості богослужбову і духовну літературу. Царські ворота були створені в 1564 році при митрополиті Діонісії, чия смерть також відображена на фресках у притворі. Завдяки зусиллям патріарха Макарія Соколовича в монастирі були проведені великі реставраційні роботи і створені нові фрески в монастирській церкві. При патріархові Паїсії церква була покрита свинцевим дахом а в іконостасі поставлений масивний хрест.
Під час Великої Турецької війни монастир знову був розграбований турками, які таким чином намагалися помститися сербам за підтримку християнської сторони. Османи зняли хрест, плити з підлоги а також захопили скарби, заховані тут патріархом Арсенієм III.
Після Другої світової війни сюди повернулися черниці. В даний час тут знаходяться 24 черниці, що займаються іконописом, сільським господарством, шиттям та іншими монастирськими послухом.
Після закінчення війни в Косово в 1999 році єпископ Рашки і Призрена Артемій переніс свою кафедру з Призрена в цей монастир, так що в даний час монастир є не тільки духовним, але національним і політичним центром сербського народу в Косово.
У 1977 році сербами в США було придбано ділянку землі, на якій вони побудували монастир, що отримав назву Нова Грачаниця. Церква американського монастиря зовні повторює давню косовську будівлю, проте має трохи більші розміри.
Архітектура
Головною будівлею монастиря є Успенський собор, побудований в 1315–1321 роках. Зовнішній притвор добудований дещо пізніше і відкритий з трьох боків як портик.
Фрески
Монастир відомий своїми унікальними фресками. У XIV столітті були створені такі розпису: в апсиді — літургійні сцени, в наосі — Великі свята, Страсті Христові і дива Христові, Притчі, в нартексі — портрети ктиторів, Родовід Неманічей, Страшний суд. Фрески зовнішнього притвору написані в 1570 році. У ризниці церкви зберігаються сербські ікони та рукописи XIV-XVI століть.
Примітки
- Monuments database — 2017.
Посилання
- Офіційний вебсайт монастиря[недоступне посилання з квітня 2019]
- Грачаницa- Благо Фонд