Страсті Христові

Дані наводяться перекази з Євангелія:

Ісус Христос входить в Єрусалим. Ісус Христос після сорока днів строгого посту та після воскресіння мертвого Лазаря входить у Єрусалим — тогочасну столицю Ізраїлю. Населення міста дає йому дорогу на його ослику, махаючи при цьому гілками пальми.

Помазання Марією Магдалиною Ісусових ніг У середу страсного тижня у домі Симона Марія Магдалина обмащує Ісусові ноги миром.

Ісус омиває ноги апостолів Під час тайної вечері Ісус Христос миє кожному із своїх учнів ноги. Такі дії у тих краях вважались як гостинність. У цьому випадку — це вияв великої любові Ісуса до своїх учнів.

Таємна вечеря Таємна вечеря відбулася у четвер, день перед розп'яттям Ісуса. У цей день Христос зібрав своїх учнів і розповів апостолам, яке майбутнє його чекає. Він також розказав учням, що серед них є той, хто зрадив його. Він попросив зрадника вмочити свій хліб у його вино. Зрадником був Юда Іскаріот: він вмочив свій хліб у вино Ісуса. Таємна вечеря є важливою ще й тому, що тут відбулось перше таїнство Євхаристії.

Ісус входить разом з апостолами в Оливний город В оливному Гефсимандському саду зупинились апостоли з Ісусом. Ісус їм сказав: «Ви тут чекайте, не спіть і моліться».

Ісус молиться в оливному городі У цю ніч з четверга на п'ятницю Ісус молився Богові. Він просив у нього терпіння пережити усе це.

Арешт Ісуса. Поцілунок Юди У цьому Гефсимандському саду Христа арештували за доповіддю Юди Іскаріота. Перед цим Юда поцілував Ісуса. Зараз вислів «поцілунок Юди» означає поцілунок зрадника, виявлення лицемірних почуттів до того, кого зрадив.

Ісус перед первосвящениками Первосвященики востаннє питаються, чи є Ісус Христос Богом. Ісус відповідає твердо: є. Первосвященики вирішують відправити Ісуса на суд до Понтія Пилата

Відречення апостола Петра

Суд Понтія Пилата над Христом На цьому суді Понтій Пилат зацікавився, у якому царстві Ісус є Богом, але, отримуючи неочікувану відповідь, Пилат вмиває руки — що означає виходить із цієї справи.

Катування Христа Після того, як Понтій умив руки, євреї вирішили катувати Христа. На спині Ісуса, за переказами, не залишилось місця без рани.

Увінчання терновим вінком Після тяжкого катування, катам наказано одягнути Христа у червоний плащ. Кати надягають плащ, одягають терновий вінок і брудно лають Ісуса Христа.

Хресна дорога Ісуса відправляють нести важкий хрест від міста і аж до самої Голгофи. По дорозі Він тричі падає, зустрічається із своєю Матір'ю, бачить плачучих жінок, Вероніка йому втирає лице, Симеон Киринейський допомагає нести хрест… У церкві у строгий піст ці події згадують на хресній дорозі на чотирнадцятьох стадіях.

Знімання одягу Христа Після хресної дороги, вже коли Ісус Христос приходить на Гологофу, з Нього здирають одяг. Його тіло пече після засохлої крові…

Розп'яття на Голгофі Знявши одяг з Христа, Його руки і ноги прибивають до хреста. Ісус помер швидко: через 3 години після розп'яття. За цей час Він встиг пробачити розбійникові його гріхи, Йому пробили бік і напоїли жовчею і оцтом.

Зняття з хреста Після смерті Ісуса Його тіло зняли з хреста.

Поміщення в гробницю Мертве тіло Ісуса за єврейським звичаєм поклали в гробницю на три дні перебування.

Визволення людей від пекельних мук Про це у Новому завіті говорить тільки апостол Петро. За його словами, Ісус спустився в пекло і визволив всіх праведних із пекла в рай.

Воскресіння Ісус воскрес із мертвих на третій день.

Лоренцо Монако, «П'єта» зі знаряддями Страстей

Розп'яття з знаряддями пристрастей,1717, Бремен, капела св. Венделіна

Ікона «Христос в темниці з Знаряддями Страстей» (початок XIX століття)

Знаряддя Страстей(лат. Arma Christi) — важливі атрибути Страстей Господніх, інструменти мучеництва Ісуса Христа.

Зображення знарядь страстей має довгу традицію в іконографії, принаймні, починаючи з IX століття а (Утрехтський псалтир, 830 рік). Мініатюрні зображення знарядь наносилися на розп'яття і чотки, ікони та ретабло як знак плати, внесеної Ісусом за гріхи роду людського.

В православній традиції з XVII століття композиції із зображенням знарядь Страстей Христових починають відтворюватися на антимінсах, покровцах, потирах, дароносицях і дарохранильницях, на окладах Євангелій та ікон, пізніше — на лубочних аркушах.[1] Знаряддя пристрастей також зображують на етімасіі — Престолі уготованому, що зустрічається як самостійно, так і в складі композиції «Страшний Суд» та інших складних символіко-догматичних композиціях.[2]

У число знарядь страстей входять:

Реліквії Страстей

Реліквії Страстей — артефакти, пов'язані з мучеництвом Христа, які зберігаються церквою для вшанування і використання в обрядах. Як вважається, всі вони відносяться до I ст. н. е., попри те, що точне датування багатьох з цих реліквій здавна ставиться вченими під сумнів.

релікварій для Тернового вінця в Нотр-Дам де Парі

Шанування реліквій Страстей Христових і особливо Животворного хреста має величезне значення в християнстві. Частинки знарядь Страстей є об'єктом релігійного поклоніння в православ'ї та католицизмі. У Середньовіччі вони грали значну роль в політичному житті держав, а також у приватному житті правителів, стаючи значною матеріальною цінністю, що згадується в заповітах, шлюбних контрактах, мирних договорах тощо. Частинки реліквій обов'язково були і в молитовні глави держави, і в його наперсному хресті. Як символ освячення влади, реліквії Страстей відігравали значну роль у церковно-державній обрядовості.

Більшість реліквій Страстей, як свідчать легенди, було знайдено рівноапостольною Оленою під час її подорожі в Єрусалим. Так, в 326 році вона знайшла Животворний Хрест, чотири цвяхи і титли INRI[3]. Самою Оленою хрест був розділений на дві частини, а в наступні роки — вже на величезну безліч фрагментів, що породило хвилю фальсифікацій, як частин хреста, так і інших реліквій, пов'язаних з земним життям Христа і його Страстями. Відносно низки реліквій досі немає єдиної думки про їхнє походження. Наприклад, у відношенні Святих сходів (лат. Scala Santa), що зберігаються в капелі Сан-Лоренцо (Рим), існує переказ, що вони були привезені в 326 році з Єрусалиму святою Оленою і саме по них піднімався на суд Ісус Христос до палацу Понтія Пілата[4] і на їх сходинах залишилися сліди його крові. Однак ряд сучасних дослідників вважають їх одними з найстаріших сходів Латеранського палацу, зроблених реліквією тільки близько XI століття.[5]

У Росії велике зібрання реліквій Страстей знаходиться в ковчезі Діонісія Суздальського — великому мощевику з реліквіями, привезеними в 1383-му з константинопольського монастиря святого Георгія в Манганах.[6] У ньому крім частини Животворного Хреста знаходяться ще 16 реліквій, у тому числі досить екзотичні: «влас исторган из брады Христа Бога и вода стекшая из ребро на распятье… кровь Христова прободенным копьем стекшая с пречистых ребер… губа юже омочиша во очет и напоиша Христа на кресте распята».[7] Ковчег Діонісія протягом століть перебував у Благовіщенському соборі і нині зберігається у Московському Кремлі.

Найпоказовішою з точки зору атрибуції реліквії як автентичної є історія наукового дослідження Туринської плащаниці.

Католицька традиція відносить до реліквій Страстей «Плат святої Вероніки», яким вона втерла залите кров'ю і потом обличчя Христа під час його шляху на Голгофу. За переказами обличчя відобразилося на тканині. При зображенні плата Вероніки лик Христа часто зображається в терновому вінці і зі слідами крові. Вважається, що легендарний плат Вероніки зберігається в соборі святого Петра в Римі.[8]

• Barnes, Arthur. The Passion of Christ in the Four Gospels // The Catholic Encyclopedia. Vol. 11. New York: Robert Appleton Company, 1911.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Страсті Христові

• Про сутність страждань Спасителя // Чернігівські єпархіальні відомості