Монгольські обладунки

Монгольські обладунки, також хуяг (тиляги, куяк) — загальна назва монгольських обладунків з твердих матеріалів (найчастіше — заліза). Монгольські обладунки мали ламеллярную, ламінарний або комбіовану структуру.

Монгольська важка кавалерія (перська мініатюра)

В епоху Золотої Орди на Русі слово хуяг широко застосовувалося в якості найменування обладунків монгольського типу, пізніше це слово було облагозвучено в російській в куяк як найменування бригантин східного типу. Сучасні історики використовують його для назви монгольських обладунків.

Варіанти:[1]

• Хуяг — загальне слово для позначення панцира.
• Хатагу дегел — халат з м'яких матеріалів, міг посилюватися елементами типу зерцала, наплічників і тому подібне. Варіант вимови — «Хатангу деел».
• Хуус хуяг — з шкіряних пластин, мав аналоги в Тибеті і Китаї.
• Ілчірбіліг хуяг — кольчужний панцир. Можливо, слово «ілчірбегін» — тюркського походження.
• Чарга — м'який панцир з органічних матеріалів (шкіри, хутра). Часто носився спільно з більш надійним панциром.
• Худесуту хуяг — ламеллярний або ламінарний обладунок. Класифікація зустрічається різна. Часто зображується на перських, китайських і японських мініатюрах.