Обладунок

На території України знахідки деталей обладунку відомі з другої половини ІІІ тис. до Р. Х. (кістяні прямокутні пластини Маріупольського могильнику). Круглі бронзові бляхи були знайдені у Солонецькому скарбі (ІІ чверть ІІ тис. до Р. Х.), у Середньому Подніпров'ї (І чверть І тис. до Р. Х.). Ці пластини не покривали повністю поверхню обладунку, але підсилювали його м'яку основу. Зі Слободзеї походять залишки пластинчастого бронзового обладунку з великою круглою бляхою посередині (зерцалом), що приписують кіммерійцям.

Скіфські воїни на гребені з Солохи. Вершник одягнений у Лускаті обладунки з наспинним щитом та бронзові поножі (кнеміди), воїн праворуч — у шкіряну куртку, підсилену лусками на грудях

З VII ст. серед народів, що населяли територію України, очевидно, з Близького Сходу через Кавказ, поширюються лускаті пластинчасті обладунки. Панцирами, покритими бронзовими та залізними лусками, користувались скіфи та сармати. В їхніх обладунках луски зазвичай перекривали одна одну по горизонталі та вертикалі, і створювали необхідну твердість та водночас, забезпечували потрібну рухливість. Натільні обладунки в цей час доповнювалися поножами та іншими додатковими деталями захисту: бойовими поясами, наспинними щитами, пекторалями. У верхівки скіфського суспільства існувала мода на грецькі обладунки. Греки Північного Причорномор'я спочатку використовували захисне озброєння, притаманне Балканам: цільнометалеві бронзові анатомічні кіраси та лляні кіраси-ліноторакси, доповнені поножами-«кнемідами» та захисними спідницями-«птеригами», однак скоро перейшли на «варварські» лускаті панцирі.

Залізну кольчугу активно використовували сармати, кельти, римляни, а також народи, що населяли українські терени у ІІІ — VIII ст. Дуже поширеними в цей час були також пластинчасто-набірні обладунки, їх використовували гунни, авари, хозари, ромеї (візантійці) та інші.

У середовищі дружинників Київської Русі ІХ — ХІ ст. були поширеними кольчуги, що мали крій сорочки з коротким рукавом і подолом. У ХІ — ХІІІ ст. рукави та поділ кольчуги подовжуються, однак не прикривають все тіло, як у Західній Європі. Кольчужні панчохи використовувалися лише зрідка. Дуже розповсюдженими були також пластинчасті обладунки, а з XIII ст. обладунки почали доповнювати стулчастими наручами, пластинчастими наплічниками та зерцалами. Кочові народи, що населяли на той час степи — мадяри, печеніги, половці — також користувалися переважно кольчугами, що не заважали руху воїнів рухомого кочового війська. У половців у ХІ — ХІІІ ст. використовувалися також дві круглі пластини для захисту грудей воїна (т. зв. «бойовий ліфчик»), що поєднувалися ременем на плечах і під пахвами.

З монгольським завоюванням Русі у ХІІІ ст. в Україні поширюються типи обладунків, що використовувалися на Сході. Монгольський комплекс озброєння, що склався на Далекому Сході, мав м'які та пластинчасті панцирі. З XIV ст. використовується новий тип обладунку, що поєднував залізні пластинки та кільчасту матерію: «юшман», «бехтерець», «зерцальний обладунок». Такі панцирі, разом з наручами «базубандами» та поножами «бутурликами» використовували також турки і татари у XV — XVIII ст.

Гусарський обладунок XVII ст. Львівський арсенал

У війську Польщі та Великого Князівства Литовського було поширено західноєвропейські типи обладунків: довгі кольчуги та пластинчасті панцирі, які з середини XIV ст. розвиваються у суцільний «білий обладунок», що щільно закриває майже все тіло воїна. Такий обладунок тримається до середини XVI ст., коли в армії Речі Посполитої поширюються східні зразки озброєння: короткі кольчуги, «бехтерці». Наприкінці XVI — XVII ст. значення обладунку поступово зменшується. У цей час у Польщі та Угорщині ще існувала важка кіннота — гусарія — що використовувала металеві обладунки. Гусарські обладунки складалися з кіраси, наплічників, наручів (східного типу) та іноді, деталей для захисту стегон. Подібний обладунок (разом з «крилатими» шоломами) використовувався польськими гусарами навіть у XVIII ст.

У козацькому середовищі не було поширене використання обладунків, від яких до того-ж, поступово відмовлялись у Європі. Ймовірно, частина заможних козаків одягала кольчуги. У XVIII — XIX ст. обладунок (металеві кіраси) в Україні використовували деякі роди військ російської, австрійської, французької та ін. армій (кірасири, кавалергарди). У ХХ ст., як і всюди у світі, обладунок повернувся у вигляді бронежилетів.

• Панцир (бойове спорядження)
• Броня
• Зерцало (обладунок)
• Кольчуга
• Лускаті обладунки
• Обладунок тварини
• Поножі
• Поручі

• П. М. Сас. Зброї, зброя // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 307. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• Горелик М. Оружие древнего Востока (IV тыс. — IV в. до н. э.). — М., 1993.
• Кирпичников А. Древнерусское оружие. Вып. 3. — М., 1971.
• Хазанов А. М. Очерки военного дела сарматов. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1971.
• Черненко Е. Скифский доспех. — К.: Наукова думка, 1968.
• Шехватов А. Защитное вооружение воинов древней Месоамерики // «PARA BELLVM». — 2001. — № 11: http://www.vzmakh.ru/parabellum/n11_s5.shtml
• Gorelik M. Warriors of Eurasia. From the VIII Century DC to the XVII Century AD. — Stockport: Montvert Publications, 1995.