Монстранція

Монстранція, монстрація (від лат. monstrare — показувати, демонструвати) — в Католицькій церкві є різновидом дароносиці. Призначена для адорації — позалітургійного шанування Святих Дарів, освячених у ході Євхаристії. Також використовується в англіканстві та лютеранстві. Раніше поряд з терміном «Монстранція» вживався термін «остенсорій» . У Середні століття Монстранція використовувалася також і для виставлення для вшанування мощей святих. В даний час ця практика відсутня.

Монстранція

Кардинал Денієлс з Монстранцією

Перші Монстранція з'явилися в Західній Європі в XIV столітті. Католицька церква заохочувала шанування Святих Дарів, що сприяє вірі в пересуществлення. Спочатку Монстранція мала вигляд вертикального скляного циліндра, увінчаного металевої короною. Пізніше форми дароносиці для Святих Дарів стали більш різноманітними — з'явилися Монстранція у формі невеликого храму та інші.

Типова сучасна Монстранція має форму сонця з розбіжними променями, увінчаного хрестом, але може мати й іншу форму. Центральна частина монстранції виконана з прозорого матеріалу і призначена для поміщення туди освячених гостій.

Обряд адорації починається з виставляння Тіла Христового в монстранції на вівтар храму, клірики і народ в цей час схиляють коліна. Виставлення супроводжується спеціальними піснями, присвяченими Євхаристії — найчастіше на початку адорації співається O salutaris hostia, а вкінці — Tantum ergo. Після виставлення Дарів присутні на богослужінні моляться. Поклоніння Святим Дарам завершується благословенням, коли священик благословляє уклінних віруючих дароносицею. На знак вшанування Святих Дарів священик або диякон, який переносить монстранцію в ході адорації, тримає її не голими руками, а через краї наплічного плата (гумерала). Після завершення обряду поклоніння Святим Дарам гостії витягуються з монстранції і поміщаються в храмову дарохранительницю. Дароносиця (монстранція) також може використовуватися для процесій зі Святими Дарами, проведеними на свято Тіла і Крові Христових.