Моніру Раваніпур
Моніру Раваніпур (перс. منیرو روانیپور; 24 липня 1952, Бушер) — іранська письменниця. Дія більшості з її творів розгортається в південному Ірані. Її оповідання «Рана» (перс. رعنا) зі збірки «Назлі» (перс. نازلی) стало дипломантом Літературної премії Хушанга Гольшірі[1].
Моніру Раваніпур | ||||
---|---|---|---|---|
منیرو روانیپور | ||||
На телепрограмі Полетік, 2014 рік | ||||
Народилася |
24 липня 1952 (69 років) Бушир, Іран | |||
Громадянство | Іран | |||
Діяльність | письменниця | |||
Мова творів | перська | |||
Жанр | оповідання, роман | |||
|
Життєпис
Народилася в порту Бушер. Там само здобула початкову і середню освіту. Вивчала психологію в Ширазькому університеті, потім поїхала на навчання до США, де здобула диплом магістра за спеціальністю педагогіка в Індіанському університеті[2].
1981 року розпочала писати оповідання, а її перша книга «Канізу» (перс. کنیزو) вийшла друком у 1988 році[2]. Після цього написала багато оповідань і кілька романів. Оповідання «Рана» (перс. رعنا) зі збірки «Назлі» (перс. نازلی) стало дипломантом Літературної премії Хушанга Гольшірі.
На своїх заняттях з письменницької майстерності познайомилася з Бабаком Тахті, сином Голамрези Тахті, з яким незабаром одружилася. Мають сина також на ім'я Голамреза[3].
2000 року взяла участь у конференції "Іран після виборів", яка відбулась у Берліні[4]. За це її разом з іще шістнадцятьма учасниками переслідували в судовому порядку в Ірані за начебто антиіранську пропаганду.
2006 року стала однією з найперших прихильників кампанії «Один мільйон підписів за скасування дискримінаційних законів проти жінок» (перс. یک میلیون امضا برای تغییر قوانین تبعیضآمیز علیه زنان)[5].
2007 року разом із родиною переїхала на проживання до США.
Примітки
- Премія фонду Гольшірі(перс.)
- Моніру Раваніпур(перс.)
- Інтерв'ю з Бабаком Тахті(перс.)
- Одна стріла і кілька мішеней(перс.)
- Один мільйон підписів за скасування законів, що утискають(перс.)